|
Псалом 34
|
Псалом 34
|
|
0
|
0
|
|
Псало́мъ Дави́ду.
|
Псалом Давида. (Пророчий).
|
|
1
|
1
|
|
Суди́, Го́споди, оби́дящыя мя́, побори́ борю́щыя мя́.
|
Господи! Будь Суддею тих, що змагаються зі мною, і побори тих, що бажають побороти мене.
|
|
2
|
2
|
|
Пріими́ ору́жіє и щи́тъ и воста́ни въ по́мощь мою́:
|
Візьми зброю Твою і щит і стань на поміч мені.
|
|
3
|
3
|
|
изсу́ни ме́чь и заключи́ сопроти́въ гоня́щихъ мя́: рцы́ души́ моє́й: спасе́ніє твоє́ є́смь А́зъ.
|
Вийми меч і загороди дорогу тим, що переслідують мене. Скажи душі моїй: «Я твоє спасіння».
|
|
4
|
4
|
|
Да постыдя́тся и посра́мятся и́щущіи ду́шу мою́, да возвратя́тся вспя́ть и постыдя́тся мы́слящіи ми́ зла́я.
|
Нехай осоромляться ті, що шукають душу мою. Нехай повернуть назад і покриються безчестям ті, що задумали зло проти мене.
|
|
5
|
5
|
|
Да бу́дутъ я́ко пра́хъ предъ лице́мъ вѣ́тра, и А́нгелъ Госпо́день оскорбля́я и́хъ:
|
Нехай стануть вони як той порох перед вітром, і ангел Господній нехай прожене їх.
|
|
6
|
6
|
|
да бу́детъ пу́ть и́хъ тма́ и по́лзокъ, и А́нгелъ Госпо́день погоня́яй и́хъ:
|
Нехай дорога їхня буде темна і слизька, і ангел Господній нехай переслідує їх.
|
|
7
|
7
|
|
я́ко ту́не скры́ша ми́ па́губу сѣ́ти своєя́, всу́є поноси́ша души́ моє́й.
|
Бо вони без вини таємно поставили сітки свої на мене, викопали яму для душі моєї.
|
|
8
|
8
|
|
Да пріи́детъ єму́ сѣ́ть, ю́же не вѣ́сть, и лови́тва, ю́же скры́, да обы́метъ и́, и въ сѣ́ть да впаде́тъ въ ню́.
|
Нехай же несподівано прийде загибель на нього. І сітка, що він таємно на мене поставив, нехай уловить його, і в ту яму нехай сам упаде, на свою погибель.
|
|
9
|
9
|
|
Душа́ же моя́ возра́дуєтся о Го́сподѣ, возвесели́тся о спасе́ніи Єго́.
|
А душа моя буде радіти у Господі, буде втішатися спасінням від Нього.
|
|
10
|
10
|
|
Вся́ ко́сти моя́ реку́тъ: Го́споди, Го́споди, кто́ подо́бенъ Тебѣ́? Избавля́яй ни́ща изъ руки́ крѣ́пльшихъ єго́, и ни́ща, и убо́га от расхища́ющихъ єго́.
|
Всі кості мої скажуть: «Господи, хто подібний до Тебе? Ти возволяєш слабкого від сильного, бідного і вбогого — від гнобителів його».
|
|
11
|
11
|
|
Воста́вше на мя́ свидѣ́теле непра́ведніи, я́же не вѣ́дяхъ, вопроша́ху мя́.
|
Стали проти мене свідки неправедні; про те, чого не знаю я, вони допитують мене.
|
|
12
|
12
|
|
Возда́ша ми́ лука́вая возъ блага́я, и безча́діє души́ моє́й.
|
Віддають мені злом за добро, осиротили душу мою.
|
|
13
|
13
|
|
А́зъ же, внегда́ они́ стужа́ху ми́, облача́хся во вре́тище и смиря́хъ посто́мъ ду́шу мою́, и моли́тва моя́ въ нѣ́дро моє́ возврати́тся.
|
Я ж, коли хворіли вони, одягався в одежу скорботи, смиряв постом душу мою, і молитва моя від серця мого не спинялася.
|
|
14
|
14
|
|
Я́ко бли́жнему, я́ко бра́ту на́шему, та́ко угожда́хъ: я́ко пла́чя и сѣ́туя, та́ко смиря́хся.
|
Наче за приятелем або за братом своїм я побивався, ходив, сумуючи та плачучи, наче за матір’ю.
|
|
15
|
15
|
|
И на мя́ возвесели́шася и собра́шася: собра́шася на мя́ ра́ны, и не позна́хъ: раздѣли́шася, и не умили́шася.
|
А вони з нещастя мого радіють, збираються та радяться, як збільшити рани мої, ганьблять мене, не знаю, за що;
|
|
16
|
16
|
|
Искуси́ша мя́, подражни́ша мя́ подражне́ніємъ, поскрежета́ша на мя́ зубы́ свои́ми.
|
спокушаючи, насміхаються, скрегочуть на мене зубами.
|
|
17
|
17
|
|
Го́споди, когда́ у́зриши? Устро́й ду́шу мою́ от злодѣ́йства и́хъ, от ле́въ єдиноро́дную мою́.
|
Господи, чи довго будеш дивитися на це? Одведи душу мою від злочинства їхнього, від левів — самотню мою.
|
|
18
|
18
|
|
Исповѣ́мся Тебѣ́ въ це́ркви мно́зѣ, въ лю́дехъ тя́жцѣхъ восхвалю́ Тя.
|
Я буду прославляти Тебе на великих зібраннях, серед численних народів буду хвалити Тебе,
|
|
19
|
19
|
|
Да не возра́дуются о мнѣ́ вражду́ющіи ми́ непра́ведно, ненави́дящіи мя́ ту́не и помиза́ющіи очи́ма:
|
щоб не торжествували наді мною ті, що ворогують проти мене даремно, не переморгувалися очима своїми ті, що ненавидять мене без вини.
|
|
20
|
20
|
|
я́ко мнѣ́ у́бо ми́рная глаго́лаху, и на гнѣ́въ ле́сти помышля́ху.
|
Бо не про мир говорять вони, а проти мирних землі складають свої замисли.
|
|
21
|
21
|
|
Разшири́ша на мя́ уста́ своя́, рѣ́ша: бла́гоже, бла́гоже, ви́дѣша о́чи на́ши.
|
Розширюють на мене уста свої і кажуть: «Добре, добре, бачили очі наші».
|
|
22
|
22
|
|
Ви́дѣлъ єси́, Го́споди, да не премолчи́ши: Го́споди, не отступи́ от мене́.
|
Ти бачив це, Господи, не мовчи. Господи, не віддаляйся від мене.
|
|
23
|
23
|
|
Воста́ни, Го́споди, и вонми́ суду́ моєму́, Бо́же мо́й и Го́споди мо́й, на прю́ мою́.
|
Встань, Господи і заступись за правоту мою. Розбери тяжбу мою, Господи мій і Боже мій!
|
|
24
|
24
|
|
Суди́ ми, Го́споди, по пра́вдѣ Твоє́й, Го́споди Бо́же мо́й, и да не возра́дуются о мнѣ́.
|
Розсуди мене, Господи, за правдою Твоєю, щоб не величалися вони наді мною.
|
|
25
|
25
|
|
Да не реку́тъ въ сердца́хъ свои́хъ: бла́гоже, бла́гоже души́ на́шей: ниже́ да реку́тъ: пожро́хомъ єго́.
|
Щоб не говорили в серці своїм: «Добре, [добре!] цього ми бажали». Щоб не сказали: «Ми поглинули його».
|
|
26
|
26
|
|
Да постыдя́тся и посра́мятся вку́пѣ ра́дующіися зло́мъ мои́мъ: да облеку́тся въ сту́дъ и сра́мъ велерѣ́чующіи на мя́.
|
Нехай постидяться й осоромляться ті, що радіють з мого нещастя. Нехай покриються соромом і ганьбою ті, що вихваляються проти мене.
|
|
27
|
27
|
|
Да возра́дуются и возвеселя́тся хотя́щіи пра́вды моєя́: и да реку́тъ вы́ну, да возвели́чится Госпо́дь, хотя́щіи ми́ра рабу́ Єго́.
|
І нехай радуються і веселяться ті, що співчувають правді моїй. І нехай завжди кажуть: «Який величний Господь, що бажає миру рабові Своєму!»
|
|
28
|
28
|
|
И язы́къ мо́й поучи́тся пра́вдѣ Твоє́й, ве́сь де́нь хвалѣ́ Твоє́й.
|
А язик мій буде звіщати правду Твою та прославляти Тебе по всі дні.
|
