|
Псалом 108
|
Псалом 108
|
|
0
|
0
|
|
Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду.
|
Начальнику хору. Псалом Давида.
|
|
1
|
1
|
|
Бо́же, хвалы́ моєя́ не премолчи́:
|
Боже хвали моєї! Не мовчи.
|
|
2
|
2
|
|
я́ко уста́ грѣ́шнича и уста́ льсти́ваго на мя́ отверзо́шася, глаго́лаша на мя́ язы́комъ льсти́вымъ,
|
Бо відкрилися на мене уста нечестиві й уста підступні; говорять про мене слова неправди.
|
|
3
|
3
|
|
и словесы́ ненави́стными обыдо́ша мя́, и бра́шася со мно́ю ту́не.
|
Словами ненависти звідусіль оточують мене і повстають проти мене без причини;
|
|
4
|
4
|
|
Вмѣ́сто є́же люби́ти мя́, оболга́ху мя́, а́зъ же моля́хся:
|
за любов мою вони ворогують проти мене, я ж молюся;
|
|
5
|
5
|
|
и положи́ша на мя́ зла́я за блага́я, и не́нависть за возлюбле́ніє моє́.
|
віддають мені злом за добро, і ненавистю — за любов мою.
|
|
6
|
6
|
|
Поста́ви на него́ грѣ́шника, и діа́волъ да ста́нетъ одесну́ю єго́:
|
Постав над ним нечестивого, і диявол нехай стане праворуч нього.
|
|
7
|
7
|
|
внегда́ суди́тися єму́, да изы́детъ осужде́нъ, и моли́тва єго́ да бу́детъ въ грѣ́хъ.
|
Коли стане на суд, хай він вийде осудженим, і молитва його буде йому за гріх.
|
|
8
|
8
|
|
Да бу́дутъ дні́є єго́ ма́ли, и єпі́скопство єго́ да пріи́метъ и́нъ:
|
Нехай дні його будуть короткими і достоїнство його перейме інший.
|
|
9
|
9
|
|
да бу́дутъ сы́нове єго́ си́ри, и жена́ єго́ вдова́:
|
Діти його хай будуть сиротами і дружина його — вдовою.
|
|
10
|
10
|
|
дви́жущеся да преселя́тся сы́нове єго́ и воспро́сятъ, да изгна́ни бу́дутъ изъ домо́въ свои́хъ.
|
Будуть вони блукати та просити хліба і будуть вигнані із домів їх.
|
|
11
|
11
|
|
Да взы́щетъ заимода́вецъ вся́, єли́ка су́ть єго́: и да восхи́тятъ чужді́и труды́ єго́.
|
Хай позичкодавець його забере в нього все, і чужі розтягнуть добро його.
|
|
12
|
12
|
|
Да не бу́детъ єму́ засту́пника, ниже́ да бу́детъ ущедря́яй сироты́ єго́:
|
Хай не буде йому заступника, і ніхто не приголубить сиріт його;
|
|
13
|
13
|
|
да бу́дутъ ча́да єго́ въ погубле́ніє, въ ро́дѣ єди́нѣмъ да потреби́тся и́мя єго́.
|
нехай згинуть усі нащадки його, і вже в наступному поколінні ніхто не згадає й імені його.
|
|
14
|
14
|
|
Да воспомяне́тся беззако́ніє оте́цъ єго́ предъ Го́сподемъ, и грѣ́хъ ма́тере єго́ да не очи́стится:
|
Нехай згадаються перед Господом беззаконня батьків його, і гріх матері його не буде очищений.
|
|
15
|
15
|
|
да бу́дутъ предъ Го́сподемъ вы́ну, и да потреби́тся от земли́ па́мять и́хъ:
|
Нехай будуть вони повсякчас перед Господом, і Він знищить і спомин про них на землі,
|
|
16
|
16
|
|
зане́же не помяну́ сотвори́ти ми́лость, и погна́ человѣ́ка ни́ща и убо́га, и умиле́на се́рдцемъ умертви́ти.
|
за те, що не виявив він милости, а переслідував людину бідну, беззахисну, засмучену серцем, щоб убити її.
|
|
17
|
17
|
|
И возлюби́ кля́тву, и пріи́детъ єму́: и не восхотѣ́ благослове́нія, и удали́тся от него́.
|
Він полюбив прокляття, воно і прийде на нього; не побажав благословення, — і воно одійшло від нього.
|
|
18
|
18
|
|
И облече́ся въ кля́тву я́ко въ ри́зу, и вни́де я́ко вода́ во утро́бу єго́ и я́ко єле́й въ ко́сти єго́:
|
Нехай він одягнеться в прокляття, наче в одежу, і нехай увійде воно, як вода, в утробу його і, як олива, в кості його;
|
|
19
|
19
|
|
да бу́детъ єму́ я́ко ри́за, въ ню́же облачи́тся, и я́ко по́ясъ, и́мже вы́ну опоясу́єтся.
|
і нехай буде воно йому як одіж, в яку він одягається, і як пояс, яким він завжди підперізується.
|
|
20
|
20
|
|
Сіє́ дѣ́ло оболга́ющихъ мя́ у Го́спода и глаго́лющихъ лука́вая на ду́шу мою́.
|
Ось така відплата від Господа ворогам моїм і тим, що говорять зло на душу мою!
|
|
21
|
21
|
|
И Ты́, Го́споди, Го́споди, сотвори́ со мно́ю и́мене ра́ди Твоєго́, я́ко бла́га ми́лость Твоя́:
|
Ти ж, Господи, Господи, захисти мене заради імені Твого, бо блага милість Твоя.
|
|
22
|
22
|
|
изба́ви мя́, я́ко ни́щъ и убо́гъ є́смь а́зъ, и се́рдце моє́ смяте́ся вну́трь мене́.
|
Спаси мене, бо я знеможений і вбогий, і серце моє поранене в мені.
|
|
23
|
23
|
|
Я́ко сѣ́нь, внегда́ уклони́тися є́й, отъя́хся: стрясо́хся я́ко пру́зи.
|
Я зникаю, як та тінь, що відхиляється; стрясаюся, як та сарана, що гонять її.
|
|
24
|
24
|
|
Колѣ́на моя́ изнемо́госта от поста́, и пло́ть моя́ измѣни́ся єле́а ра́ди.
|
Коліна мої знесиліли від посту, і тіло моє сохне без поживи.
|
|
25
|
25
|
|
И а́зъ бы́хъ поноше́ніє и́мъ: ви́дѣша мя́, покива́ша глава́ми свои́ми.
|
І став я посміховиськом для них: ті, що дивляться на мене, похитують головами.
|
|
26
|
26
|
|
Помози́ ми, Го́споди Бо́же мо́й, и спаси́ мя по ми́лости Твоє́й:
|
Допоможи мені, Господи, Боже мій! Спаси мене з милости Твоєї.
|
|
27
|
27
|
|
и да разумѣ́ютъ, я́ко рука́ Твоя́ сія́, и Ты́, Го́споди, сотвори́лъ єси́ ю́.
|
Нехай пізнають, що це — Твоя рука і що це Ти, Господи, вчинив.
|
|
28
|
28
|
|
Проклену́тъ ті́и, и Ты́ благослови́ши: востаю́щіи на мя́ да постыдя́тся, ра́бъ же Тво́й возвесели́тся.
|
Вони проклинають, а Ти благослови. Вони нападають, але нехай будуть посоромлені; а раб Твій нехай возрадується.
|
|
29
|
29
|
|
Да облеку́тся оболга́ющіи мя́ въ срамоту́ и оде́ждутся я́ко оде́ждою студо́мъ свои́мъ.
|
А ворогів моїх нехай покриє безчестя і, як одежею, нехай вони покриються соромом своїм.
|
|
30
|
30
|
|
Исповѣ́мся Го́сподеви зѣло́ усты́ мои́ми и посредѣ́ мно́гихъ восхвалю́ Єго́:
|
А я голосно буду славити Господа устами моїми і серед багатьох буду прославляти Його,
|
|
31
|
31
|
|
я́ко предста́ одесну́ю убо́гаго, є́же спасти́ от гоня́щихъ ду́шу мою́.
|
бо Він стоїть праворуч бідного, щоб спасти його від тих, що шукають душу мою.
|
