|
Псалом 105
|
Псалом 105
|
|
0
|
0
|
|
Аллилу́іа.
|
Алилуя.
|
|
1
|
1
|
|
Исповѣ́дайтеся Го́сподеви, я́ко бла́гъ, я́ко въ вѣ́къ ми́лость Єго́.
|
Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
|
|
2
|
2
|
|
Кто́ возглаго́летъ си́лы Госпо́дни, слы́шаны сотвори́тъ вся́ хвалы́ Єго́?
|
Хто висловить могутність Господа, звістить усі хвали Його?
|
|
3
|
3
|
|
Блаже́ни храня́щіи су́дъ и творя́щіи пра́вду во вся́коє вре́мя.
|
Блаженні ті, хто чинить правосуддя і дотримується справедливости.
|
|
4
|
4
|
|
Помяни́ на́съ, Го́споди, во благоволе́ніи люді́й Твои́хъ, посѣти́ на́съ спасе́ніємъ Твои́мъ,
|
Пом’яни нас, Господи, в любові до людей Твоїх, завітай до нас спасінням Твоїм,
|
|
5
|
5
|
|
ви́дѣти во бла́гости избра́нныя Твоя́, возвесели́тися въ весе́ліи язы́ка Твоєго́, хвали́тися съ достоя́ніємъ Твои́мъ.
|
щоб мені бачити блаженне життя обраних Твоїх, радіти радощами народу Твого, хвалитися з насліддям Твоїм.
|
|
6
|
6
|
|
Согрѣши́хомъ со отцы́ на́шими, беззако́нновахомъ, непра́вдовахомъ:
|
Нагрішили ми, як і батьки наші, жили не за правдою, творили беззаконня.
|
|
7
|
7
|
|
отцы́ на́ши во Єги́птѣ не разумѣ́ша чуде́съ Твои́хъ, ни помяну́ша мно́жества ми́лости Твоєя́: и преогорчи́ша восходя́ще въ Чермно́є мо́ре.
|
Батьки наші у Єгипті не зрозуміли чудес Твоїх, не пам’ятали про багатство милосердя Твого та прогнівили Тебе біля моря, Червоного моря.
|
|
8
|
8
|
|
И спасе́ и́хъ и́мене Своєго́ ра́ди, сказа́ти си́лу Свою́:
|
Але Ти, Господи, спас їх ради імені Твого, щоб показати могутність Твою.
|
|
9
|
9
|
|
и запрети́ Чермно́му мо́рю, и изся́че: и наста́ви {преведе́} я́ въ бе́зднѣ я́ко въ пусты́ни.
|
І наказав Господь Червоному морю, і розступилося воно, і перевів їх через безодню, наче через пустелю.
|
|
10
|
10
|
|
И спасе́ я́ изъ руки́ ненави́дящихъ и изба́ви я́ изъ руки́ враго́въ.
|
І врятував їх від руки ненависника, і визволив їх від руки ворога.
|
|
11
|
11
|
|
Покры́ вода́ стужа́ющыя и́мъ: ни єди́нъ от ни́хъ избы́сть.
|
Покрила вода гнобителів їх, жоден з них не залишився.
|
|
12
|
12
|
|
И вѣ́роваша словеси́ Єго́ и воспѣ́ша хвалу́ Єго́.
|
І повірили вони словам Його [і] заспівали хвалу Йому.
|
|
13
|
13
|
|
Ускори́ша, забы́ша дѣла́ Єго́, не стерпѣ́ша совѣ́та Єго́:
|
Та скоро забули діла Його, не покладали надії на волю Його.
|
|
14
|
14
|
|
и похотѣ́ша жела́нію въ пусты́ни и искуси́ша Бо́га въ безво́днѣй.
|
Забажали м’яса в пустелі і випробовували силу Бога в країні безлюдній.
|
|
15
|
15
|
|
И даде́ и́мъ проше́ніє и́хъ, посла́ сы́тость въ ду́шы и́хъ.
|
Він виконав бажання їх, але послав рану на душі їхні.
|
|
16
|
16
|
|
И прогнѣ́ваша Моисе́а въ стану́, Ааро́на свята́го Госпо́дня.
|
І заздрили у стані Мойсеєві та Ааронові, святому Господа.
|
|
17
|
17
|
|
Отве́рзеся земля́ и пожре́ Даѳа́на и покры́ на со́нмищи Авіро́на:
|
Тоді розступилася земля і поглинула Дафана, покрила зборище Авирона.
|
|
18
|
18
|
|
и разжже́ся о́гнь въ со́нмѣ и́хъ, пла́мень попали́ грѣ́шники.
|
Упав вогонь на них, і полум’я попалило богопротивних.
|
|
19
|
19
|
|
И сотвори́ша телца́ въ Хори́вѣ и поклони́шася истука́нному:
|
Зробили вони тельця біля Хорива і поклонилися ідолові.
|
|
20
|
20
|
|
и измѣни́ша сла́ву Єго́ въ подо́біє телца́ яду́щаго траву́.
|
Проміняли славу Бога на образ тельця, що їсть траву.
|
|
21
|
21
|
|
И забы́ша Бо́га спаса́ющаго и́хъ, сотво́ршаго ве́лія во Єги́птѣ,
|
Забули Бога, Спасителя свого, що звершив величне у Єгипті,
|
|
22
|
22
|
|
чудеса́ въ земли́ Ха́мовѣ, стра́шная въ мо́ри Чермнѣ́мъ.
|
дивне — в землі Хамовій, страшне — на Червоному морі.
|
|
23
|
23
|
|
И рече́ потреби́ти и́хъ, а́ще не бы́ Моисе́й избра́нный Єго́ ста́лъ въ сокруше́ніи предъ Ни́мъ, возврати́ти я́рость Єго́, да не погуби́тъ и́хъ.
|
І хотів Він винищити їх, коли б Мойсей, вибраний Його, не став перед Ним у благанні, щоб відвернути гнів Його; щоб не погубив [їх].
|
|
24
|
24
|
|
И уничижи́ша зе́млю жела́нную, не я́ша вѣ́ры словеси́ Єго́:
|
І зневажили вони землю жадану, не стали вірити словам Його;
|
|
25
|
25
|
|
и поропта́ша въ селе́ніихъ свои́хъ, не услы́шаша гла́са Госпо́дня.
|
Нарікали в наметах своїх і не слухали голосу Господнього.
|
|
26
|
26
|
|
И воздви́же ру́ку Свою́ на ня́, низложи́ти я́ въ пусты́ни,
|
І підняв Він руку Свою на них, щоб знищити їх у пустелі,
|
|
27
|
27
|
|
и низложи́ти сѣ́мя и́хъ во язы́цѣхъ, и расточи́ти я́ въ страны́.
|
розвіяти нащадків їх між народами, розсіяти їх по землі.
|
|
28
|
28
|
|
И причасти́шася Веєльфего́ру и снѣдо́ша же́ртвы ме́ртвыхъ:
|
Вони пристали до Ваалфегора і їли жертви мертвих,
|
|
29
|
29
|
|
и раздражи́ша Єго́ въ начина́ніихъ свои́хъ, и умно́жися въ ни́хъ паде́ніє.
|
і прогнівляли Бога ділами своїми. За це хвороба стала нищити їх.
|
|
30
|
30
|
|
И ста́ Фінеє́съ и уми́лостиви, и преста́ сѣ́чь:
|
Тоді встав Финеєс і вчинив суд над винними, і пошесть припинилася.
|
|
31
|
31
|
|
и вмѣни́ся єму́ въ пра́вду, въ ро́дъ и ро́дъ до вѣ́ка.
|
І це зараховано йому в праведність з роду й до роду повіки.
|
|
32
|
32
|
|
И прогнѣ́ваша Єго́ на водѣ́ Прерѣка́нія, и озло́бленъ бы́сть Моисе́й и́хъ ра́ди:
|
І прогнівили вони Бога біля вод Меріви, і Мойсей потерпів за них,
|
|
33
|
33
|
|
я́ко преогорчи́ша ду́хъ єго́ и ра́знствова устна́ма свои́ма.
|
бо так вони засмутили дух його, що він згрішив устами своїми.
|
|
34
|
34
|
|
Не потреби́ша язы́ки, я́же рече́ Госпо́дь и́мъ.
|
Не знищили народів, про яких говорив їм Господь,
|
|
35
|
35
|
|
И смѣси́шася во язы́цѣхъ и навыко́ша дѣло́мъ и́хъ:
|
але змішалися з язичниками і навчилися звичаїв їх,
|
|
36
|
36
|
|
и порабо́таша истука́ннымъ и́хъ, и бы́сть и́мъ въ собла́знъ.
|
стали служити ідолам їх, які стали для них спокусою,
|
|
37
|
37
|
|
И пожро́ша сы́ны своя́ и дще́ри своя́ бѣсово́мъ,
|
приносили в жертву бісам синів своїх і дочок своїх;
|
|
38
|
38
|
|
и пролія́ша кро́вь непови́нную, кро́вь сыно́въ свои́хъ и дще́рей, я́же пожро́ша истука́ннымъ Ханаа́нскимъ: и убіє́на бы́сть земля́ и́хъ кровьми́
|
проливали кров безвинну, кров синів своїх та дочок своїх, приносячи їх в жертву ідолам ханаанським, — і осквернилася земля кров’ю;
|
|
39
|
39
|
|
и оскверни́ся въ дѣ́лѣхъ и́хъ: и соблуди́ша въ начина́ніихъ свои́хъ.
|
осквернили себе ділами своїми, блуд творили в ділах своїх.
|
|
40
|
40
|
|
И разгнѣ́вася я́ростію Госпо́дь на лю́ди Своя́ и омерзи́ достоя́ніє Своє́:
|
Тоді запалав гнів Господа на народ Його, і противним стало Йому насліддя Його.
|
|
41
|
41
|
|
и предаде́ я́ въ ру́ки враго́въ, и облада́ша и́ми ненави́дящіи и́хъ.
|
і віддав їх у руки язичницьких народів, і вороги їх стали володіти ними.
|
|
42
|
42
|
|
И стужи́ша и́мъ врази́ и́хъ: и смири́шася подъ рука́ми и́хъ.
|
Вороги гнобили їх, і вони корилися під рукою їхньою.
|
|
43
|
43
|
|
Мно́жицею изба́ви я́: ті́и же преогорчи́ша Єго́ совѣ́томъ свои́мъ, и смири́шася въ беззако́ніихъ свои́хъ.
|
Багато разів Він визволяв їх, вони ж гнівили [Його] впертістю своєю, тому були принижені за беззаконня своє.
|
|
44
|
44
|
|
И ви́дѣ Госпо́дь, внегда́ скорбѣ́ти и́мъ, внегда́ услы́шаше моле́ніє и́хъ:
|
Але Він зглянувся на скорботу їх, коли почув стогін їх.
|
|
45
|
45
|
|
и помяну́ завѣ́тъ Сво́й, и раска́яся по мно́жеству ми́лости Своєя́:
|
Згадав завіт Свій з ними і жаль огорнув Його з великого милосердя Його.
|
|
46
|
46
|
|
и даде́ я́ въ щедро́ты предъ всѣ́ми плѣни́вшими я́.
|
І збуджував милосердя до них у всіх тих, що поневолили їх.
|
|
47
|
47
|
|
Спаси́ ны, Го́споди, Бо́же на́шъ, и собери́ ны от язы́къ, исповѣ́датися и́мени Твоєму́ свято́му, хвали́тися во хвалѣ́ Твоє́й.
|
Спаси нас, Господи, Боже наш! Збери нас з-поміж народів, щоб славити святе ім’я Твоє та хвалитися славою Твоєю.
|
|
48
|
48
|
|
Благослове́нъ Госпо́дь Бо́гъ Ізра́илевъ от вѣ́ка и до вѣ́ка. И реку́тъ вси́ лю́діє: бу́ди, бу́ди.
|
Благословен Господь, Бог Ізраїля, од віку до віку. І нехай скаже увесь народ: амінь! Алилуя!
|
