|
Псалом 72
|
Псалом 72
|
|
0
|
0
|
|
Оконча́шася пѣ́сни Дави́да, сы́на Ієссе́ова. Псало́мъ Аса́фу.
|
Псалом Асафа.
|
|
1
|
1
|
|
Ко́ль бла́гъ Бо́гъ Ізра́илевъ пра́вымъ се́рдцемъ.
|
Який милостивий Бог Ізраїлів до народу Свого, до чистих серцем!
|
|
2
|
2
|
|
Мои́ же вма́лѣ не подвижа́стѣся но́зѣ: вма́лѣ не пролія́шася стопы́ моя́:
|
Мої ж мало не похитнулися ноги, мало не посковзнулися стопи мої.
|
|
3
|
3
|
|
я́ко возревнова́хъ на беззако́нныя, ми́ръ грѣ́шниковъ зря́:
|
Я позаздрив безумним, бачивши добробут беззаконних.
|
|
4
|
4
|
|
я́ко нѣ́сть восклоне́нія въ сме́рти и́хъ и утвержде́нія въ ра́нѣ и́хъ:
|
Бо нема їм страждання, й до смерти їхньої міцні сили їхні.
|
|
5
|
5
|
|
въ трудѣ́хъ человѣ́ческихъ не су́ть, и съ человѣ́ки не пріи́мутъ ра́нъ.
|
У трудах людських їх нема, і не знають вони людської біди.
|
|
6
|
6
|
|
Сего́ ра́ди удержа́ я́ горды́ня и́хъ до конца́: одѣ́яшася непра́вдою и нече́стіємъ свои́мъ.
|
Тому-то гордість підняла їхню пихатість, і, як в одежу, одягаються вони у неправду та нечестя свої.
|
|
7
|
7
|
|
Изы́детъ я́ко изъ ту́ка непра́вда и́хъ: преидо́ша въ любо́вь се́рдца.
|
Пливе, наче олива, неправда їхня, живуть за похотями свого серця.
|
|
8
|
8
|
|
Помы́слиша и глаго́лаша въ лука́вствѣ, непра́вду въ высоту́ глаго́лаша:
|
З усього глузують, зневажливо говорять про Бога, звисока розмовляють.
|
|
9
|
9
|
|
положи́ша на небеси́ уста́ своя́, и язы́къ и́хъ пре́йде по земли́.
|
До небес підносять уста свої, і язик їхній обходить землю.
|
|
10
|
10
|
|
Сего́ ра́ди обратя́тся лю́діє Мои́ сѣ́мо, и дні́є испо́лнени обря́щутся въ ни́хъ.
|
Тому звертаються до них люди і п’ють їхню воду повною чашею,
|
|
11
|
11
|
|
И рѣ́ша: ка́ко увѣ́дѣ Бо́гъ? И а́ще є́сть ра́зумъ въ Вы́шнѣмъ?
|
і кажуть: «Як довідається Бог? І чи знає Всевишній?»
|
|
12
|
12
|
|
Се́, сі́и грѣ́шницы и гобзу́ющіи въ вѣ́къ удержа́ша бога́тство.
|
І ось ці нечестивці завжди живуть у достатку і примножують багатство.
|
|
13
|
13
|
|
И рѣ́хъ: єда́ {у́бо} всу́є оправди́хъ се́рдце моє́ и умы́хъ въ непови́нныхъ ру́цѣ мои́,
|
[І я сказав: ] «Чи не даремно я дбаю про чистоту серця і в невинності умивав руки мої;
|
|
14
|
14
|
|
и бы́хъ я́звенъ ве́сь де́нь, и обличе́ніє моє́ на у́тренихъ?
|
віддавав себе під удари щодня і щоранку себе осуджував?»
|
|
15
|
15
|
|
А́ще глаго́лахъ, повѣ́мъ та́ко: се́, ро́ду сыно́въ Твои́хъ, єму́же обѣща́хся {се́, ро́ду сыно́въ Твои́хъ преступи́хъ}:
|
Але коли б я сказав: «Буду і я так жити», то я став би зрадником перед родом синів Твоїх.
|
|
16
|
16
|
|
и непщева́хъ разумѣ́ти: сіє́ тру́дъ є́сть предо мно́ю,
|
І я став думати, як би мені все це зрозуміти, але тяжким було це в очах моїх.
|
|
17
|
17
|
|
до́ндеже вни́ду во святи́ло Бо́жіє и разумѣ́ю въ послѣ́дняя и́хъ.
|
Аж поки не ввійшов я у святиню Божу та не зрозумів кінця їхнього.
|
|
18
|
18
|
|
Оба́че за льще́нія и́хъ положи́лъ єси́ и́мъ зла́я, низложи́лъ єси́ я́, внегда́ разгордѣ́шася.
|
Дійсно, на слизькій дорозі поставив Ти їх, над прірвою стоять вони.
|
|
19
|
19
|
|
Ка́ко бы́ша въ запустѣ́ніє? Внеза́пу изчезо́ша, погибо́ша за беззако́ніє своє́.
|
Як несподівано прийшли вони до занепаду! Щезли, погинули за беззаконня свої.
|
|
20
|
20
|
|
Я́ко со́ніє востаю́щаго, Го́споди, во гра́дѣ Твоє́мъ о́бразъ и́хъ уничижи́ши.
|
Як щезає сон того, хто прокинувся, так Ти, Господи, розбудивши їх, знищив помисли їхні у місті Твоїм.
|
|
21
|
21
|
|
Я́ко разжже́ся се́рдце моє́, и утро́бы моя́ измѣни́шася:
|
Коли хвилювалося серце моє і боліла душа моя,
|
|
22
|
22
|
|
и а́зъ уничиже́нъ, и не разумѣ́хъ, ско́тенъ бы́хъ у Тебе́.
|
я був нерозумним, я як тварина був перед Тобою.
|
|
23
|
23
|
|
И а́зъ вы́ну съ Тобо́ю: удержа́лъ єси́ ру́ку десну́ю мою́,
|
Але я завжди з Тобою, Ти тримаєш мене за праву руку мою.
|
|
24
|
24
|
|
и совѣ́томъ Твои́мъ наста́вилъ мя́ єси́, и со сла́вою прія́лъ мя́ єси́.
|
Ти порадою Твоєю провадиш мене, і до слави Твоєї Ти приймеш мене.
|
|
25
|
25
|
|
Что́ бо ми́ є́сть на небеси́? И от Тебе́ что́ восхотѣ́хъ на земли́?
|
Хто бо для мене є на небі? І чого без Тебе бажати мені на землі?
|
|
26
|
26
|
|
Изчезе́ се́рдце моє́ и пло́ть моя́, Бо́же се́рдца моєго́, и ча́сть моя́, Бо́же, во вѣ́къ.
|
Знемагають серце моє і тіло моє за Тобою, Боже серця мого і доле моя, Боже, навіки.
|
|
27
|
27
|
|
Я́ко се́, удаля́ющіи себе́ от Тебе́ поги́бнутъ: потреби́лъ єси́ вся́каго любодѣ́ющаго от Тебе́.
|
Бо ось ті, що віддалили себе від Тебе, гинуть. Ти знищуєш кожного, хто відступає від Тебе.
|
|
28
|
28
|
|
Мнѣ́ же прилѣпля́тися Богови бла́го є́сть, полага́ти на Го́спода упова́ніє моє́, возвѣсти́ти ми́ вся́ хвалы́ Твоя́, во вратѣ́хъ дще́ре Сіо́ни.
|
А мені найкраще прихилятися до Бога, покладати на Господа надію мою, сповіщати про всі діла Твої в Церкві Твоїй [у вратах дочки Сионової].
|
