|
Псалом 70
|
Псалом 70
|
|
0
|
0
|
|
Дави́ду псало́мъ, сыно́въ Іонада́вовыхъ и пе́рвыхъ плѣ́ншихся, не надпи́санъ у Євре́й.
|
(Псалом Давида.)
|
|
1
|
1
|
|
На Тя́, Го́споди, упова́хъ, да не постыжу́ся въ вѣ́къ.
|
На Тебе, Господи, я уповаю, не дай мені осоромитися повік.
|
|
2
|
2
|
|
Пра́вдою Твоє́ю изба́ви мя́ и изми́ мя: приклони́ ко мнѣ́ у́хо Твоє́ и спаси́ мя.
|
Правдою Твоєю врятуй мене і визволи мене, прихили до мене вухо Твоє і спаси мене.
|
|
3
|
3
|
|
Бу́ди ми́ въ Бо́га защи́тителя и въ мѣ́сто крѣ́пко спасти́ мя: я́ко утвержде́ніє моє́ и прибѣ́жище моє́ єси́ Ты́.
|
Будь мені Богом Захисником, твердинею пристановища, щоб спасти мене.
|
|
4
|
4
|
|
Бо́же мо́й, изба́ви мя́ изъ руки́ грѣ́шнаго, изъ руки́ законопресту́пнаго и оби́дящаго:
|
Боже мій, визволи мене з руки нечестивого, з руки беззаконника, що гнобить мене.
|
|
5
|
5
|
|
я́ко Ты́ єси́ терпѣ́ніє моє́, Го́споди, Го́споди, упова́ніє моє́ от ю́ности моєя́.
|
Бо Ти надія моя, Господи Боже мій, надія моя від юности моєї.
|
|
6
|
6
|
|
Въ Тебѣ́ утверди́хся от утро́бы, от чре́ва ма́тере моєя́ Ты́ єси́ мо́й покрови́тель: о Тебѣ́ пѣ́ніє моє́ вы́ну.
|
В Тобі утвердився я від утроби матері моєї, від народження мого Ти мій покровитель, і Тобі хвала моя завжди.
|
|
7
|
7
|
|
Я́ко чу́до бы́хъ мно́гимъ: и Ты́ помо́щникъ мо́й крѣ́покъ.
|
Для багатьох я був наче диво, але Ти тверда моя надія.
|
|
8
|
8
|
|
Да испо́лнятся уста́ моя́ хвале́нія, я́ко да воспою́ сла́ву Твою́, ве́сь де́нь великолѣ́піє Твоє́.
|
Нехай наповняться уста мої хвалою Тобі, [щоб я оспівував славу Твою і] кожен день — велич Твою.
|
|
9
|
9
|
|
Не отве́ржи мене́ во вре́мя ста́рости: внегда́ оскудѣва́ти крѣ́пости моє́й, не оста́ви мене́.
|
Не покинь мене в час старості, коли буде покидати мене сила моя. Не залиш мене.
|
|
10
|
10
|
|
Я́ко рѣ́ша врази́ мои́ мнѣ́, и стрегу́щіи ду́шу мою́ совѣща́ша вку́пѣ,
|
Бо вороги мої говорять проти мене, і ті, що підстерігають душу мою, радяться між собою,
|
|
11
|
11
|
|
глаго́люще: Бо́гъ оста́вилъ є́сть єго́, пожени́те и ими́те єго́, я́ко нѣ́сть избавля́яй.
|
кажучи: «Бог покинув його, переслідуйте і схопіть його, бо нема визволителя».
|
|
12
|
12
|
|
Бо́же мо́й, не удали́ся от мене́: Бо́же мо́й, въ по́мощь мою́ вонми́.
|
Боже, не віддаляйся від мене. Боже, на поміч мені прийди.
|
|
13
|
13
|
|
Да постыдя́тся и изче́знутъ оклевета́ющіи ду́шу мою́, да облеку́тся въ сту́дъ и сра́мъ и́щущіи зла́я мнѣ́.
|
Нехай осоромляться, нехай щезнуть усі, що повстали на душу мою. Нехай покриють сором і безчестя тих, що шукають загибелі моєї.
|
|
14
|
14
|
|
А́зъ же всегда́ возупова́ю на Тя́, и приложу́ на вся́ку похвалу́ Твою́.
|
А я завжди буду уповати [на Тебе] і примножувати всяку похвалу Тобі.
|
|
15
|
15
|
|
Уста́ моя́ возвѣстя́тъ пра́вду Твою́, ве́сь де́нь спасе́ніє Твоє́, я́ко не позна́хъ кни́жная.
|
Уста мої будуть звіщати правду Твою, кожен день — благодіяння Твої, що їм я не знаю числа.
|
|
16
|
16
|
|
Вни́ду въ си́лѣ Госпо́дни: Го́споди, помяну́ пра́вду Тебе́ єди́наго.
|
Завжди буду думати про силу Господа Бога, згадувати правду Твою. Тільки Твою, Боже.
|
|
17
|
17
|
|
Бо́же мо́й, и́мже научи́лъ мя́ єси́ от ю́ности моєя́, и доны́нѣ возвѣщу́ чудеса́ Твоя́.
|
Ти навчав мене від юности моєї, і донині я сповіщаю про чудеса Твої.
|
|
18
|
18
|
|
И да́же до ста́рости и престарѣ́нія, Бо́же мо́й, не оста́ви мене́, до́ндеже возвѣщу́ мы́шцу Твою́ ро́ду всему́ гряду́щему,
|
І до старості, і до сивини не покинь мене, Боже, доки не розкажу про силу Твою всьому народові і всьому грядущому про могутність Твою.
|
|
19
|
19
|
|
си́лу Твою́ и пра́вду Твою́, Бо́же, да́же до вы́шнихъ, я́же сотвори́лъ ми́ єси́ вели́чія: Бо́же, кто́ подо́бенъ Тебѣ́?
|
Правда Твоя, Боже, до небес. Великі діла вчинив Ти; Боже, хто подібний до Тебе?
|
|
20
|
20
|
|
Єли́ки яви́лъ ми́ єси́ ско́рби мно́ги и злы́? И обра́щься оживотвори́лъ мя́ єси́ и от бе́зднъ земли́ возве́лъ мя́ єси́.
|
Ти посилав на мене люту біду, але знову оживляв мене і з безодні землі виводив мене.
|
|
21
|
21
|
|
Умно́жилъ єси́ на мнѣ́ вели́чествіє Твоє́, и обра́щься утѣ́шилъ мя́ єси́, и от бе́зднъ земли́ па́ки возве́лъ мя́ єси́.
|
Ти показав на мені правосуддя Твоє, але, обернувшись, Ти втішав мене [і з безодні землі знову виводив мене],
|
|
22
|
22
|
|
И́бо а́зъ исповѣ́мся Тебѣ́ въ лю́дехъ, Го́споди, въ сосу́дѣхъ псало́мскихъ и́стину Твою́, Бо́же: воспою́ Тебѣ́ въ гу́слехъ, Святы́й Ізра́илевъ.
|
тому буду прославляти Тебе знову між народами, на струнних органах славитиму істину Твою, Боже. Буду оспівувати Тебе на гуслях, святий Ізраїлів.
|
|
23
|
23
|
|
Возра́дуєтѣся устнѣ́ мои́, єгда́ воспою́ Тебѣ́, и душа́ моя́, ю́же єси́ изба́вилъ:
|
Радіють уста мої, коли співаю Тобі, і душа моя, яку Ти визволив;
|
|
24
|
24
|
|
єще́ же и язы́къ мо́й ве́сь де́нь поучи́тся пра́вдѣ Твоє́й, єгда́ постыдя́тся и посра́мятся и́щущіи зла́я мнѣ́.
|
і язик мій щодня буде прославляти правду Твою, бо осоромлені ті, що шукали загибелі мені.
|
