|
Псалом 113
|
Псалом 113
|
|
0
|
0
|
|
Аллилу́іа.
|
[Алилуя.]
|
|
1
|
1
|
|
Во исхо́дѣ Ізра́илевѣ от Єги́пта, до́му Іа́ковля изъ люді́й ва́рваръ,
|
Коли вийшов Ізраїль з Єгипту, дім Якова — від людей чужих,
|
|
2
|
2
|
|
бы́сть Іуде́а святы́ня Єго́, Ізра́иль о́бласть Єго́.
|
Юдея стала святинею Його, а Ізраїль — володінням Його.
|
|
3
|
3
|
|
Мо́ре ви́дѣ и побѣже́, Іорда́нъ возврати́ся вспя́ть:
|
Море побачило і розступилося, Йордан повернув назад.
|
|
4
|
4
|
|
го́ры взыгра́шася я́ко овни́, и хо́лми я́ко а́гнцы о́вчіи.
|
Гори підстрибували, як вівці, і пагорби — наче ягнята.
|
|
5
|
5
|
|
Что́ ти є́сть, мо́ре, я́ко побѣ́гло єси́, и тебѣ́, Іорда́не, я́ко возврати́лся єси́ вспя́ть:
|
Чого ти, море, розступилося? І ти, Йордане, чого повернув назад?
|
|
6
|
6
|
|
го́ры, я́ко взыгра́стеся я́ко овни́, и хо́лми я́ко а́гнцы о́вчіи.
|
Чого ви, гори, як вівці, скачете, і ви, пагорби, наче ягнята?
|
|
7
|
7
|
|
От лица́ Госпо́дня подви́жеся земля́, от лица́ Бо́га Іа́ковля:
|
Перед лицем Господа затряслася земля, перед лицем Бога Якова,
|
|
8
|
8
|
|
обра́щшаго ка́мень во єзе́ра водна́я и несѣко́мый во исто́чники водны́я.
|
що перетворив камінь на озеро води, скелю — на джерело потоків.
|
|
9
|
9
|
|
Не на́мъ, Го́споди, не на́мъ, но и́мени Твоєму́ да́ждь сла́ву о ми́лости Твоє́й и и́стинѣ Твоє́й:
|
Не нам, Господи, не нам, а імені Твоєму дай славу з милости Твоєї.
|
|
10
|
10
|
|
да не когда́ реку́тъ язы́цы: гдѣ́ є́сть Бо́гъ и́хъ?
|
Щоб не сказали народи: «Де Бог їх?»
|
|
11
|
11
|
|
Бо́гъ же на́шъ на небеси́ и на земли́, вся́ єли́ка восхотѣ́, сотвори́.
|
Бог наш на небесах [і на землі], все, що захотів, створив.
|
|
12
|
12
|
|
І́доли язы́къ сребро́ и зла́то, дѣла́ ру́къ человѣ́ческихъ:
|
Ідоли язичників — срібло й золото, діло рук людських:
|
|
13
|
13
|
|
уста́ и́мутъ, и не возглаго́лютъ: о́чи и́мутъ, и не у́зрятъ:
|
мають уста, та не говорять, мають очі, та не бачать,
|
|
14
|
14
|
|
у́шы и́мутъ, и не услы́шатъ: но́здри и́мутъ, и не обоня́ютъ:
|
мають вуха, та не чують, мають ніздрі, та нема в них нюху;
|
|
15
|
15
|
|
ру́цѣ и́мутъ, и не ося́жутъ: но́зѣ и́мутъ, и не по́йдутъ: не возглася́тъ горта́немъ свои́мъ.
|
руки їх не діють, ноги їх не ходять, жодного звуку немає в гортані їх.
|
|
16
|
16
|
|
Подо́бни и́мъ да бу́дутъ творя́щіи я́ и вси́ надѣ́ющіися на ня́.
|
Подібні до них і ті, що роблять їх, і ті, що надіються на них.
|
|
17
|
17
|
|
До́мъ Ізра́илевъ упова́ на Го́спода: помо́щникъ и защи́титель и́мъ є́сть.
|
[Доме] Ізраїля! Уповай на Господа, Він — наша поміч і захист.
|
|
18
|
18
|
|
До́мъ Ааро́нь упова́ на Го́спода: помо́щникъ и защи́титель и́мъ є́сть.
|
Доме Аарона! Уповай на Господа, Він — наша поміч і захист.
|
|
19
|
19
|
|
Боя́щіися Го́спода упова́ша на Го́спода: помо́щникъ и защи́титель и́мъ є́сть.
|
Всі, що боїтеся Господа, уповайте на Господа, Він — наша поміч і захист.
|
|
20
|
20
|
|
Госпо́дь помяну́въ ны́ благослови́лъ є́сть на́съ: благослови́лъ є́сть до́мъ Ізра́илевъ, благослови́лъ є́сть до́мъ Ааро́нь,
|
Господь пам’ятає про нас і благословляє [нас]: Він благословив дім Ізраїля, благословив дім Аарона,
|
|
21
|
21
|
|
благослови́лъ є́сть боя́щыяся Го́спода, ма́лыя съ вели́кими.
|
Він благословляє тих, що бояться Господа — малих і великих.
|
|
22
|
22
|
|
Да приложи́тъ Госпо́дь на вы́, на вы́ и на сы́ны ва́шя:
|
Нехай же додасть вам Господь все більше й більше, вам і дітям вашим.
|
|
23
|
23
|
|
благослове́ни вы́ Го́сподеви, сотво́ршему небо и зе́млю.
|
Нехай благословить вас Господь, що сотворив небо і землю.
|
|
24
|
24
|
|
Не́бо небесе́ Го́сподеви, зе́млю же даде́ сыново́мъ человѣ́ческимъ.
|
Небо над небесами — оселя Господа, а землю Він дав синам людським.
|
|
25
|
25
|
|
Не ме́ртвіи восхва́лятъ Тя́, Го́споди, ниже́ вси́ низходя́щіи во а́дъ:
|
Не мертві хвалитимуть Господа, і не всі, що сходять у могилу.
|
|
26
|
26
|
|
но мы́ живі́и благослови́мъ Го́спода отны́нѣ и до вѣ́ка.
|
А ми, [живі,] будемо благословляти Господа віднині й довіку. Алилуя.
|
