|
Псалом 48
|
Псалом 48
|
|
1
|
1
|
|
Въ коне́цъ, сыно́мъ Коре́овымъ, псало́мъ.
|
Начальнику хору. Синів Кореєвих. Псалом.
|
|
2
|
2
|
|
Услы́шите сія́, вси́ язы́цы, внуши́те, вси́ живу́щіи по вселе́ннѣй,
|
Слухайте це, всі народи. Почуйте всі, хто живе на світі, —
|
|
3
|
3
|
|
земноро́дніи же и сы́нове человѣ́честіи, вку́пѣ бога́тъ и убо́гъ.
|
І прості, і знані, і багаті, й убогі.
|
|
4
|
4
|
|
Уста́ моя́ возглаго́лютъ прему́дрость, и поуче́ніє се́рдца моєго́ ра́зумъ.
|
Уста мої промовлятимуть премудрість, і помисли серця мого — розум.
|
|
5
|
5
|
|
Приклоню́ въ при́тчу у́хо моє́, отве́рзу во псалти́ри гана́ніє моє́.
|
Прихилю вухо моє до притчі і на гуслях пісні відкрию загадку мою.
|
|
6
|
6
|
|
Вску́ю бою́ся въ де́нь лю́тъ? Беззако́ніє пяты́ моєя́ обы́детъ мя́.
|
Чого боятися мені в день біди, коли обступлять мене злочинства тих, що доганяють мене?
|
|
7
|
7
|
|
Надѣ́ющіися на си́лу свою́ и о мно́жествѣ бога́тства своєго́ хва́лящіися:
|
Ви, що надієтеся на силу свою та величаєтеся багатством своїм!
|
|
8
|
8
|
|
бра́тъ не изба́витъ, изба́витъ ли человѣ́къ? Не да́стъ Бо́гу измѣ́ны за ся́,
|
Людина ніколи не викупить брата свого, не дасть Богові викупу за нього.
|
|
9
|
9
|
|
и цѣ́ну избавле́нія души́ своєя́: и утруди́ся въ вѣ́къ,
|
Дорога ціна викупу душ їхніх, і не буде того повіки,
|
|
10
|
10
|
|
и жи́въ бу́детъ до конца́, не у́зритъ па́губы.
|
щоб залишився хтось жити вічно і не зазнав смерти.
|
|
11
|
11
|
|
Єгда́ уви́дитъ прему́дрыя умира́ющыя, вку́пѣ безу́менъ и несмы́сленъ поги́бнутъ, и оста́вятъ чужди́мъ бога́тство своє́.
|
Кожен бачить, що й розумні помирають так само, як і нерозумні та безумні гинуть, і багатства свої залишають іншим.
|
|
12
|
12
|
|
И гро́би и́хъ жили́ща и́хъ во вѣ́къ, селе́нія и́хъ въ ро́дъ и ро́дъ, нареко́ша имена́ своя́ на земля́хъ.
|
Вони думають, що доми їхні вічні і оселі їхні з роду в рід, землі свої вони називають своїми іменами.
|
|
13
|
13
|
|
И человѣ́къ въ че́сти сы́й не разумѣ́, приложи́ся ското́мъ несмы́сленнымъ и уподо́бися и́мъ.
|
І людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм.
|
|
14
|
14
|
|
Се́й пу́ть и́хъ собла́знъ и́мъ, и по си́хъ во устѣ́хъ свои́хъ благоволя́тъ.
|
Цей шлях їхній — спокуса їм, хоч після цього устами своїми будуть хвалити його.
|
|
15
|
15
|
|
Я́ко о́вцы во а́дѣ положе́ни су́ть, сме́рть упасе́тъ я́: и облада́ютъ и́ми пра́віи зау́тра, и по́мощь и́хъ обетша́єтъ во а́дѣ: от сла́вы своєя́ изринове́ни бы́ша.
|
Як овець, поглине їх безодня; смерть буде пасти їх, і ранком праведні будуть володіти ними; сила покине їх, і могила буде житлом їхнім.
|
|
16
|
16
|
|
Оба́че Бо́гъ изба́витъ ду́шу мою́ изъ руки́ а́довы, єгда́ пріє́млетъ мя́.
|
Але Господь спасе душу мою від пекла, коли прийме мене.
|
|
17
|
17
|
|
Не убо́йся, єгда́ разбогатѣ́єтъ человѣ́къ, или́ єгда́ умно́жится сла́ва до́му єго́:
|
Не бійся, коли розбагатіє людина, коли примножиться слава дому її.
|
|
18
|
18
|
|
я́ко внегда́ умре́ти єму́, не во́зметъ вся́, ниже́ сни́детъ съ ни́мъ сла́ва єго́.
|
Бо коли помре, то не візьме з собою нічого, не піде за нею слава її.
|
|
19
|
19
|
|
Я́ко душа́ єго́ въ животѣ́ єго́ благослови́тся, исповѣ́стся тебѣ́, єгда́ благосотвори́ши єму́.
|
Хоч за життя вона ублажає душу свою, і славлять її за те, що догоджає собі,
|
|
20
|
20
|
|
Вни́детъ да́же до ро́да оте́цъ свои́хъ, да́же до вѣ́ка не у́зритъ свѣ́та.
|
але піде до роду батьків своїх, які ніколи не побачать світла.
|
|
21
|
21
|
|
И человѣ́къ въ че́сти сы́й не разумѣ́, приложи́ся ското́мъ несмы́сленнымъ и уподо́бися и́мъ.
|
Так людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм.
|
