|
Псалом 76
|
Псалом 76
|
|
1
|
1
|
|
Въ коне́цъ, о Ідіѳу́мѣ, псало́мъ Аса́фу.
|
Начальнику хору Ідифумового. Псалом Асафа.
|
|
2
|
2
|
|
Гла́сомъ мои́мъ ко Го́споду воззва́хъ, гла́сомъ мои́мъ къ Бо́гу, и вня́тъ ми́.
|
Голосом моїм до Господа я буду взивати. Голос мій до Бога, і Він почує мене.
|
|
3
|
3
|
|
Въ де́нь ско́рби моєя́ Бо́га взыска́хъ рука́ма мои́ма, но́щію предъ Ни́мъ, и не прельще́нъ бы́хъ: отве́ржеся утѣ́шитися душа́ моя́.
|
В день скорботи моєї шукав я Господа, вночі підносив руки мої і не опускав їх — душа моя не мала втіхи.
|
|
4
|
4
|
|
Помяну́хъ Бо́га и возвесели́хся, поглумля́хся {размышля́хъ}, и малоду́шствоваше ду́хъ мо́й.
|
Згадував я Бога і тремтів, став роздумувати, і знемагав дух мій.
|
|
5
|
5
|
|
Предвари́стѣ стражбы́ о́чи мои́: смято́хся и не глаго́лахъ.
|
Не змикалися очі мої вночі, я сумував і не міг говорити.
|
|
6
|
6
|
|
Помы́слихъ дни́ пе́рвыя, и лѣ́та вѣ́чная помяну́хъ, и поуча́хся:
|
Я роздумував про дні давні, пригадував роки віків минулих.
|
|
7
|
7
|
|
но́щію се́рдцемъ мои́мъ глумля́хся, и тужа́ше {размышля́хъ, и испы́товаше} ду́хъ мо́й:
|
Вночі роздумувало серце моє і допитувався дух мій:
|
|
8
|
8
|
|
єда́ во вѣ́ки отри́нетъ Госпо́дь и не приложи́тъ благоволи́ти па́ки?
|
невже навіки відкинув мене Господь і не виявить більше до мене милости Своєї?
|
|
9
|
9
|
|
Или́ до конца́ ми́лость Свою́ отсѣче́тъ, сконча́ глаго́лъ от ро́да въ ро́дъ?
|
Невже назавжди спинилася милість Його і скінчилося слово Його з роду в рід?
|
|
10
|
10
|
|
Єда́ забу́детъ уще́дрити Бо́гъ? Или́ удержи́тъ во гнѣ́вѣ Своє́мъ щедро́ты Своя́?
|
Невже забув милувати Бог і в гніві Своїм зачинив щедроти Свої?
|
|
11
|
11
|
|
И рѣ́хъ: ны́нѣ нача́хъ, сія́ измѣ́на десни́цы Вы́шняго.
|
І я сказав: «Ось, горе мені — це зміна правиці Всевишнього».
|
|
12
|
12
|
|
Помяну́хъ дѣла́ Госпо́дня: я́ко помяну́ от нача́ла чудеса́ Твоя́,
|
Буду згадувати про діла Господні, згадувати від початку чудеса Твої.
|
|
13
|
13
|
|
и поучу́ся во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ Твои́хъ, и въ начина́ніихъ Твои́хъ поглумлю́ся {размышля́ти бу́ду}.
|
Буду вдумуватися в усі діла Твої, роздумувати про всі діяння Твої.
|
|
14
|
14
|
|
Бо́же, во святѣ́мъ пу́ть Тво́й: кто́ Бо́гъ ве́лій, я́ко Бо́гъ на́шъ?
|
Боже! Свята путь Твоя. Хто бог великий, як Бог [наш]?!
|
|
15
|
15
|
|
Ты́ єси́ Бо́гъ творя́й чудеса́: сказа́лъ єси́ въ лю́дехъ си́лу Твою́,
|
Ти єси Бог, що твориш чудеса. Ти показав між народами силу Твою.
|
|
16
|
16
|
|
изба́вилъ єси́ мы́шцею Твоє́ю лю́ди Твоя́, сы́ны Іа́ковли и Іо́сифовы.
|
Ти визволив силою Твоєю народ Твій — синів Якова та Йосифа.
|
|
17
|
17
|
|
Ви́дѣша Тя́ во́ды, Бо́же, ви́дѣша Тя́ во́ды и убоя́шася: смято́шася бе́здны.
|
Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й убоялися, затремтіли безодні.
|
|
18
|
18
|
|
Мно́жество шу́ма во́дъ: гла́съ да́ша о́блацы, и́бо стрѣ́лы Твоя́ прехо́дятъ.
|
З хмар лилися води, гриміли громи і стріли блискавиць летіли.
|
|
19
|
19
|
|
Гла́съ гро́ма Твоєго́ въ колеси́, освѣти́ша мо́лнія Твоя́ вселе́нную: подви́жеся и тре́петна бы́сть земля́.
|
Голос грому Твого котився по небу, і блискавки Твої освітили всю піднебесну, земля захиталася й тряслася.
|
|
20
|
20
|
|
Въ мо́ри путіє́ Твои́, и стези́ Твоя́ въ вода́хъ мно́гихъ, и слѣды́ Твои́ не позна́ются.
|
Шляхи Твої в морі, і стежки Твої — у водах великих, а сліди Твої недовідомі.
|
|
21
|
21
|
|
Наста́вилъ єси́ я́ко о́вцы лю́ди Твоя́ руко́ю Моисе́овою и Ааро́нею.
|
Як стадо, вів Ти народ Твій рукою Мойсея і Аарона.
|
