|
Псалом 142
|
Псалом 142
|
|
0
|
0
|
|
Псало́мъ Дави́ду, єгда́ гоня́ше єго́ Авессало́мъ сы́нъ єго́.
|
Псалом Давида, [коли його переслідував син — Авессалом.]
|
|
1
|
1
|
|
Го́споди, услы́ши моли́тву мою́, внуши́ моле́ніє моє́ во и́стинѣ Твоє́й, услы́ши мя́ въ пра́вдѣ Твоє́й:
|
Господи, почуй молитву мою, зглянься на моління моє в істині Твоїй, вислухай мене у правді Твоїй.
|
|
2
|
2
|
|
и не вни́ди въ су́дъ съ рабо́мъ Твои́мъ, я́ко не оправди́тся предъ Тобо́ю вся́къ живы́й.
|
І не входь у суд з рабом Твоїм, бо не виправдається перед Тобою ніхто з живих.
|
|
3
|
3
|
|
Я́ко погна́ вра́гъ ду́шу мою́: смири́лъ є́сть въ зе́млю живо́тъ мо́й: посади́лъ мя́ є́сть въ те́мныхъ, я́ко ме́ртвыя вѣ́ка.
|
Бо ворог переслідує душу мою, втоптав у землю життя моє, посадив мене в темряву, як давно померлих.
|
|
4
|
4
|
|
И уны́ во мнѣ́ ду́хъ мо́й, во мнѣ́ смяте́ся се́рдце моє́.
|
І впав у мені дух мій, стривожилось у мені серце моє.
|
|
5
|
5
|
|
Помяну́хъ дни́ дре́внія, поучи́хся во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ Твои́хъ, въ творе́ніихъ руку́ Твоє́ю поуча́хся.
|
Я згадую дні давні, розмірковую про всі діла Твої і в творінні рук Твоїх повчаюся.
|
|
6
|
6
|
|
Воздѣ́хъ къ Тебѣ́ ру́цѣ мои́: душа́ моя́ я́ко земля́ безво́дная Тебѣ́.
|
До Тебе простягаю руки мої: душа моя, як земля безводна, перед Тобою.
|
|
7
|
7
|
|
Ско́ро услы́ши мя́, Го́споди, изчезе́ ду́хъ мо́й: не отврати́ лица́ Твоєго́ от мене́, и уподо́блюся низходя́щымъ въ ро́въ.
|
Скоро почуй мене, Господи, згасає дух мій. Не відверни лиця Твого від мене, бо уподібнюся тим, що сходять у могилу.
|
|
8
|
8
|
|
Слы́шану сотвори́ мнѣ́ зау́тра ми́лость Твою́, я́ко на Тя́ упова́хъ: скажи́ мнѣ́, Го́споди, пу́ть, въ о́ньже пойду́, я́ко къ Тебѣ́ взя́хъ ду́шу мою́.
|
Дай мені зрання відчути милість Твою, бо на Тебе уповаю. Вкажи мені, [Господи], путь, якою піду, бо до Тебе підношу душу мою.
|
|
9
|
9
|
|
Изми́ мя от вра́гъ мои́хъ, Го́споди, къ Тебѣ́ прибѣго́хъ.
|
Визволи мене від ворогів моїх, Господи, до Тебе вдаюся,
|
|
10
|
10
|
|
Научи́ мя твори́ти во́лю Твою́, я́ко Ты́ єси́ Бо́гъ мо́й: Ду́хъ Тво́й благі́й наста́витъ мя́ на зе́млю пра́ву.
|
навчи мене творити волю Твою, бо Ти єси Бог мій. Дух Твій благий наставить мене на землю правди;
|
|
11
|
11
|
|
И́мене Твоєго́ ра́ди, Го́споди, живи́ши мя́ пра́вдою Твоє́ю: изведе́ши от печа́ли ду́шу мою́:
|
імені Твого ради, Господи, оживи мене правдою Твоєю. Виведи з печалі душу мою
|
|
12
|
12
|
|
и ми́лостію Твоє́ю потреби́ши враги́ моя́ и погуби́ши вся́ стужа́ющыя души́ моє́й: я́ко а́зъ ра́бъ Тво́й є́смь.
|
і милістю Твоєю знищ ворогів моїх. І вигуби гнобителів душі моєї, бо я раб Твій є.
|
