|
Псалом 118
|
Псалом 118
|
|
0
|
0
|
|
Аллилу́іа.
|
[Алилуя.]
|
|
1
|
1
|
|
Блаже́ни непоро́чніи въ пу́ть {въ пути́}, ходя́щіи въ зако́нѣ Госпо́дни.
|
Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.
|
|
2
|
2
|
|
Блаже́ни испыта́ющіи свидѣ́нія Єго́, всѣ́мъ се́рдцемъ взы́щутъ Єго́.
|
Блаженні ті, що додержують свідчення Його і всім серцем шукають Його.
|
|
3
|
3
|
|
Не дѣ́лающіи бо беззако́нія въ путе́хъ Єго́ ходи́ша.
|
Вони не чинять беззаконня і путями Його ходять.
|
|
4
|
4
|
|
Ты́ заповѣ́далъ єси́ за́повѣди Твоя́ сохрани́ти зѣло́:
|
Ти наказав виконувати заповіти Твої пильно.
|
|
5
|
5
|
|
дабы́ испра́вилися путіє́ мои́, сохрани́ти оправда́нія Твоя́.
|
О, коли б дороги мої вели мене до виконання постанов Твоїх!
|
|
6
|
6
|
|
Тогда́ не постыжу́ся, внегда́ призрѣ́ти ми́ на вся́ за́повѣди Твоя́.
|
Тоді б не осоромився я, зважаючи на всі заповіді Твої.
|
|
7
|
7
|
|
Исповѣ́мся Тебѣ́ въ пра́вости се́рдца, внегда́ научи́тимися судьба́мъ пра́вды Твоєя́.
|
Буду славити Тебе в правоті серця, навчаючись судів правди Твоєї.
|
|
8
|
8
|
|
Оправда́нія Твоя́ сохраню́: не оста́ви мене́ до зѣла́.
|
Буду сповняти повеління Твої, не покидай мене.
|
|
9
|
9
|
|
Въ чесо́мъ испра́витъ юнѣ́йшій пу́ть сво́й? Внегда́ сохрани́ти словеса́ Твоя́.
|
Як юнакові додержати в чистоті дорогу свою? Тільки додержанням слів Твоїх.
|
|
10
|
10
|
|
Всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ взыска́хъ Тебе́: не отри́ни мене́ от за́повѣдій Твои́хъ.
|
Всім серцем моїм я шукаю Тебе, не дай мені відхилитися від заповідей Твоїх.
|
|
11
|
11
|
|
Въ се́рдцы моє́мъ скры́хъ словеса́ Твоя́, я́ко да не согрѣшу́ Тебѣ́.
|
Слово Твоє заховав я в серці моїм, щоб не згрішити перед Тобою.
|
|
12
|
12
|
|
Благослове́нъ єси́, Го́споди: научи́ мя оправда́ніємъ Твои́мъ.
|
Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх.
|
|
13
|
13
|
|
Устна́ма мои́ма возвѣсти́хъ вся́ судьбы́ у́стъ Твои́хъ.
|
Устами моїми сповіщав я суди уст Твоїх.
|
|
14
|
14
|
|
На пути́ свидѣ́ній Твои́хъ наслади́хся, я́ко о вся́комъ бога́тствѣ.
|
Дорогами свідчень Твоїх я втішався, як найбільшим багатством.
|
|
15
|
15
|
|
Въ за́повѣдехъ Твои́хъ поглумлю́ся, и уразумѣ́ю пути́ Твоя́.
|
Заповідям Твоїм навчаюся я і буду пильнувати путі Твої.
|
|
16
|
16
|
|
Во оправда́ніихъ Твои́хъ поучу́ся: не забу́ду слове́съ Твои́хъ.
|
Заповіти Твої — утіха моя; не забуду я слова Твого.
|
|
17
|
17
|
|
Возда́ждь рабу́ Твоєму́: живи́ мя, и сохраню́ словеса́ Твоя́.
|
Яви милість Твою рабу Твоєму, я буду жити і додержуватися слова Твого.
|
|
18
|
18
|
|
Откры́й о́чи мои́, и уразумѣ́ю чудеса́ от зако́на Твоєго́.
|
Відкрий очі мої, і зрозумію чуда закону Твого.
|
|
19
|
19
|
|
Пришле́цъ а́зъ є́смь на земли́: не скры́й от мене́ за́повѣди Твоя́.
|
Я подорожній на землі, не приховуй від мене заповідей Твоїх.
|
|
20
|
20
|
|
Возлюби́ душа́ моя́ возжела́ти судьбы́ Твоя́ на вся́коє вре́мя.
|
Стомилася душа моя від щоденного бажання зрозуміти суди Твої.
|
|
21
|
21
|
|
Запрети́лъ єси́ го́рдымъ: про́кляти уклоня́ющіися от за́повѣдій Твои́хъ.
|
Ти упокорив гордих, проклятих, що відхилилися від заповідей Твоїх.
|
|
22
|
22
|
|
Отъими́ от мене́ поно́съ {поноше́ніє} и уничиже́ніє, я́ко свидѣ́ній Твои́хъ взыска́хъ.
|
Зніми з мене сором і зневагу, бо я додержувався заповітів Твоїх.
|
|
23
|
23
|
|
И́бо сѣдо́ша кня́зи и на мя́ клевета́ху, ра́бъ же Тво́й глумля́шеся во оправда́ніихъ Твои́хъ:
|
Бо князі сидять і змовляються проти мене, я ж, раб Твій, роздумую про постанови Твої.
|
|
24
|
24
|
|
и́бо свидѣ́нія Твоя́ поуче́ніє моє́ є́сть, и совѣ́ти мои́ оправда́нія Твоя́.
|
Свідчення Твої — втіха моя, [і накази Твої] — радники мої.
|
|
25
|
25
|
|
Прильпе́ земли́ душа́ моя́: живи́ мя по словеси́ Твоєму́.
|
В землю никне душа моя, оживи мене за словом Твоїм.
|
|
26
|
26
|
|
Пути́ моя́ возвѣсти́хъ, и услы́шалъ мя́ єси́: научи́ мя оправда́ніємъ Твои́мъ.
|
Розповів я про дороги мої, і Ти вислухав мене, навчи ж мене заповітів Твоїх.
|
|
27
|
27
|
|
Пу́ть оправда́ній Твои́хъ вразуми́ ми, и поглумлю́ся въ чудесѣ́хъ Твои́хъ.
|
Дай мені зрозуміти дорогу повелінь Твоїх, і я буду розмірковувати про дивні діла Твої.
|
|
28
|
28
|
|
Воздрема́ душа́ моя́ от уны́нія: утверди́ мя въ словесѣ́хъ Твои́хъ.
|
Ниє душа моя від скорботи, підкріпи мене за словом Твоїм.
|
|
29
|
29
|
|
Пу́ть непра́вды отста́ви от мене́ и зако́номъ Твои́мъ поми́луй мя́.
|
Одверни від мене дорогу неправди і в законі Твоїм провадь мене.
|
|
30
|
30
|
|
Пу́ть и́стины изво́лихъ и судьбы́ Твоя́ не забы́хъ.
|
Я обрав дорогу істини і поставив перед собою суди Твої.
|
|
31
|
31
|
|
Прилѣпи́хся свидѣ́ніємъ Твои́мъ, Го́споди, не посрами́ мене́.
|
Я пристав до свідчень Твоїх — Господи, не осором мене.
|
|
32
|
32
|
|
Пу́ть за́повѣдій Твои́хъ теко́хъ, єгда́ разшири́лъ єси́ се́рдце моє́.
|
Піду дорогою заповідей Твоїх, коли Ти розшириш серце моє.
|
|
33
|
33
|
|
Законоположи́ мнѣ́, Го́споди, пу́ть оправда́ній Твои́хъ, и взыщу́ и́ вы́ну:
|
Покажи мені, Господи, дорогу постанов Твоїх, і я буду триматися її до кінця життя мого.
|
|
34
|
34
|
|
вразуми́ мя, и испыта́ю зако́нъ Тво́й и сохраню́ и́ всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ.
|
Врозуми мене, щоб я навчився закону Твого, і буду дотримуватися його всім серцем моїм.
|
|
35
|
35
|
|
Наста́ви мя́ на стезю́ за́повѣдій Твои́хъ, я́ко ту́ю восхотѣ́хъ.
|
Постав мене на стежку заповідей Твоїх, бо я бажаю її.
|
|
36
|
36
|
|
Приклони́ се́рдце моє́ во свидѣ́нія Твоя́, а не въ лихои́мство.
|
Нахили серце моє до свідчень Твоїх, а не до лихої користи.
|
|
37
|
37
|
|
Отврати́ о́чи мои́ є́же не ви́дѣти суєты́: въ пути́ Твоє́мъ живи́ мя.
|
Одверни очі мої, щоб не дивилися на марноту; оживляй мене на дорозі Твоїй.
|
|
38
|
38
|
|
Поста́ви рабу́ Твоєму́ сло́во Твоє́ въ стра́хъ Тво́й.
|
Постав слово Твоє перед рабом Твоїм, щоб мав я страх перед Тобою.
|
|
39
|
39
|
|
Отъими́ поноше́ніє моє́, є́же непщева́хъ: я́ко судьбы́ Твоя́ бла́ги.
|
Одверни від мене зневагу, якої боюся я, бо суди Твої милостиві.
|
|
40
|
40
|
|
Се́, возжела́хъ за́повѣди Твоя́: въ пра́вдѣ Твоє́й живи́ мя.
|
Ось я жадаю наказів Твоїх, оживляй мене Правдою Твоєю.
|
|
41
|
41
|
|
И да пріи́детъ на мя́ ми́лость Твоя́, Го́споди, спасе́ніє Твоє́ по словеси́ Твоєму́:
|
І нехай прийде на мене милість Твоя, Господи, спасіння Твоє за словом Твоїм.
|
|
42
|
42
|
|
и отвѣща́ю поноша́ющымъ ми́ сло́во, я́ко упова́хъ на словеса́ Твоя́.
|
І я дам відповідь тим, що ганьблять мене, бо уповаю на слова Твої.
|
|
43
|
43
|
|
И не отъими́ от у́стъ мои́хъ словесе́ и́стинна до зѣла́, я́ко на судьбы́ Твоя́ упова́хъ:
|
Не відбери слова правди від уст моїх, бо на суди Твої надія моя.
|
|
44
|
44
|
|
и сохраню́ зако́нъ Тво́й вы́ну, въ вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка.
|
Буду додержуватися закону Твого повсякчас і на віки віків.
|
|
45
|
45
|
|
И хожда́хъ въ широтѣ́, я́ко за́повѣди Твоя́ взыска́хъ:
|
Буду ходити простором широким, бо прагну до виконання заповідей Твоїх.
|
|
46
|
46
|
|
и глаго́лахъ о свидѣ́ніихъ Твои́хъ предъ цари́ и не стыдя́хся:
|
Перед царями буду говорити про свідчення Твої і не посоромлюся.
|
|
47
|
47
|
|
и поуча́хся въ за́повѣдехъ Твои́хъ, я́же возлюби́хъ зѣло́:
|
Буду втішатися заповідями Твоїми, бо я їх дуже люблю.
|
|
48
|
48
|
|
и воздвиго́хъ ру́цѣ мои́ къ за́повѣдемъ Твои́мъ, я́же возлюби́хъ, и глумля́хся во оправда́ніихъ Твои́хъ.
|
Руки мої буду простягати до заповідей Твоїх, які я люблю, і розмірковуватиму про накази Твої.
|
|
49
|
49
|
|
Помяни́ словеса́ Твоя́ рабу́ Твоєму́, и́хже упова́ніє да́лъ ми́ єси́.
|
Згадай слова [Твої] до раба Твого, на які Ти звелів мені уповати.
|
|
50
|
50
|
|
То́ мя утѣ́ши во смире́ніи моє́мъ, я́ко сло́во Твоє́ живи́ мя.
|
Це — втіха моя в горі моїм, що слово Твоє оживляє мене.
|
|
51
|
51
|
|
Го́рдіи законопреступова́ху до зѣла́: от зако́на же Твоєго́ не уклони́хся.
|
Горді тяжко знущалися з мене, але я не відхилився від закону Твого.
|
|
52
|
52
|
|
Помяну́хъ судьбы́ Твоя́ от вѣ́ка, Го́споди, и утѣ́шихся.
|
Згадую, Господи, присуди Твої одвічні і втішаюся.
|
|
53
|
53
|
|
Печа́ль прія́тъ мя́ от грѣ́шникъ, оставля́ющихъ зако́нъ Тво́й.
|
Сум огортає мене за грішників, що відкинули закон Твій.
|
|
54
|
54
|
|
Пѣ́та бя́ху мнѣ́ оправда́нія Твоя́ на мѣ́стѣ прише́лствія моєго́.
|
Постанови Твої — то пісня моя на місці блукання мого.
|
|
55
|
55
|
|
Помяну́хъ въ нощи́ и́мя Твоє́, Го́споди, и сохрани́хъ зако́нъ Тво́й.
|
Вночі поминав я ім’я Твоє, Господи, і тримався закону Твого.
|
|
56
|
56
|
|
Се́й бы́сть мнѣ́, я́ко оправда́ній Твои́хъ взыска́хъ.
|
Він став рідним мені, бо я дотримуюся наказів Твоїх.
|
|
57
|
57
|
|
Ча́сть моя́ єси́, Го́споди: рѣ́хъ сохрани́ти зако́нъ Тво́й.
|
Я сказав: Господи! Щастя моє в тому, щоб сповняти слова Твої.
|
|
58
|
58
|
|
Помоли́хся лицу́ Твоєму́ всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ: поми́луй мя́ по словеси́ Твоєму́.
|
Молю Тебе всім серцем моїм: помилуй мене за словом Твоїм.
|
|
59
|
59
|
|
Помы́слихъ пути́ Твоя́ и возврати́хъ но́зѣ мои́ во свидѣ́нія Твоя́.
|
Думав я про дороги мої, і ось повернув стопи мої до заповітів Твоїх.
|
|
60
|
60
|
|
Угото́вихся и не смути́хся сохрани́ти за́повѣди Твоя́.
|
Поспішав я і не затримувався виконувати заповіді Твої.
|
|
61
|
61
|
|
У́жя грѣ́шникъ обяза́шася мнѣ́, и зако́на Твоєго́ не забы́хъ.
|
Сіті безбожних оточили мене, але не забув я закону Твого.
|
|
62
|
62
|
|
Полу́нощи воста́хъ исповѣ́датися Тебѣ́ о судьба́хъ пра́вды Твоєя́.
|
Опівночі вставав я прославляти Тебе за праведні суди Твої.
|
|
63
|
63
|
|
Прича́стникъ а́зъ є́смь всѣ́мъ боя́щымся Тебе́ и храня́щымъ за́повѣди Твоя́.
|
Я спільник тим, що бояться Тебе і шанують повеління Твої.
|
|
64
|
64
|
|
Ми́лости Твоєя́, Го́споди, испо́лнь земля́: оправда́ніємъ Твои́мъ научи́ мя.
|
Милости Твоєї, Господи, повна земля; навчи мене заповітів Твоїх.
|
|
65
|
65
|
|
Бла́гость сотвори́лъ єси́ съ рабо́мъ Твои́мъ, Го́споди, по словеси́ Твоєму́:
|
Благо зробив Ти, Господи, слузі Твоєму за словом Твоїм.
|
|
66
|
66
|
|
бла́гости и наказа́нію и ра́зуму научи́ мя, я́ко за́повѣдемъ Твои́мъ вѣ́ровахъ.
|
Доброго розуміння та знання навчи мене, бо заповідям Твоїм я вірю.
|
|
67
|
67
|
|
Пре́жде да́же не смири́тимися, а́зъ прегрѣши́хъ: сего́ ра́ди сло́во Твоє́ сохрани́хъ.
|
Як ще не був я упокореним, я блукав, а нині я тримаюся слова Твого.
|
|
68
|
68
|
|
Бла́гъ єси́ Ты́, Го́споди: и бла́гостію Твоє́ю научи́ мя оправда́ніємъ Твои́мъ.
|
Благий Ти, [Господи], і благістю Твоєю навчи мене заповідей Твоїх.
|
|
69
|
69
|
|
Умно́жися на мя́ непра́вда го́рдыхъ: а́зъ же всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ испыта́ю за́повѣди Твоя́.
|
Примножили на мене неправду горді, але я всім серцем моїм схиляюся до заповідей Твоїх.
|
|
70
|
70
|
|
Усыри́ся я́ко млеко́ се́рдце и́хъ: а́зъ же зако́ну Твоєму́ поучи́хся.
|
Загрубіло серце їх, як сир з молока, я ж утішаюся в законі Твоїм.
|
|
71
|
71
|
|
Благо мнѣ́, я́ко смири́лъ мя́ єси́, я́ко да научу́ся оправда́ніємъ Твои́мъ.
|
Благо мені, що Ти упокорив мене, щоб я навчився заповітів Твоїх.
|
|
72
|
72
|
|
Бла́гъ мнѣ́ зако́нъ у́стъ Твои́хъ па́че ты́сящъ зла́та и сребра́.
|
Благий для мене закон уст Твоїх, більше за тисячі золота й срібла.
|
|
73
|
1001
|
|
Ру́це Твои́ сотвори́стѣ мя́ и созда́стѣ мя́: вразуми́ мя, и научу́ся за́повѣдемъ Твои́мъ.
|
Слава…
|
|
74
|
73
|
|
Боя́щіися Тебе́ у́зрятъ мя́ и возвеселя́тся, я́ко на словеса́ Твоя́ упова́хъ.
|
Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене, і навчуся заповідей Твоїх.
|
|
75
|
74
|
|
Разумѣ́хъ, Го́споди, я́ко пра́вда судьбы́ Твоя́, и вои́стинну смири́лъ мя́ єси́.
|
Ті, що бояться Тебе, побачать мене і звеселяться, що я уповаю на слово Твоє.
|
|
76
|
75
|
|
Бу́ди же ми́лость Твоя́, да утѣ́шитъ мя́, по словеси́ Твоєму́ рабу́ Твоєму́:
|
Знаю, Господи, що суди Твої праведні, і що Ти справедливо покарав мене.
|
|
77
|
76
|
|
да пріи́дутъ мнѣ́ щедро́ты Твоя́, и жи́въ бу́ду, я́ко зако́нъ Тво́й поуче́ніє моє́ є́сть.
|
Нехай же буде милість Твоя втіхою мені за словом Твоїм до раба Твого.
|
|
78
|
77
|
|
Да постыдя́тся го́рдіи, я́ко непра́ведно беззако́нноваша на мя́: а́зъ же поглумлю́ся {размышля́ти бу́ду} въ за́повѣдехъ Твои́хъ.
|
Нехай зійде на мене милосердя Твоє, і я буду жити, бо закон Твій — повчання моє.
|
|
79
|
78
|
|
Да обратя́тъ мя́ боя́щіися Тебе́ и вѣ́дящіи свидѣ́нія Твоя́.
|
Нехай будуть посоромлені горді, бо вони безвинно нападають на мене; а я буду навчатися в повеліннях Твоїх.
|
|
80
|
79
|
|
Бу́ди се́рдце моє́ непоро́чно во оправда́ніихъ Твои́хъ, я́ко да не постыжу́ся.
|
Нехай прийдуть до мене ті, що бояться Тебе і знають свідчення Твої.
|
|
81
|
80
|
|
Изчеза́єтъ во спасе́ніє Твоє́ душа́ моя́, на словеса́ Твоя́ упова́хъ:
|
Нехай буде серце моє непорочним у законі Твоїм, щоб не осоромився я.
|
|
82
|
81
|
|
изчезо́ша о́чи мои́ въ сло́во Твоє́, глаго́люще: когда́ утѣ́шиши мя́?
|
Умліває душа моя за спасінням Твоїм; я покладаюся на слово Твоє.
|
|
83
|
82
|
|
Зане́ бы́хъ я́ко мѣ́хъ на сла́нѣ: оправда́ній Твои́хъ не забы́хъ.
|
Плачуть очі мої за словом Твоїм; я кажу: «Коли Ти втішиш мене?»
|
|
84
|
83
|
|
Коли́ко є́сть дні́й раба́ Твоєго́? Когда́ сотвори́ши ми́ от гоня́щихъ мя́ су́дъ?
|
Я став як той міх у диму, але наказів Твоїх не забув.
|
|
85
|
84
|
|
Повѣ́даша мнѣ́ законопресту́пницы глумле́нія, но не я́ко зако́нъ Тво́й, Го́споди.
|
Скільки ще днів для раба Твого? Коли вчиниш гонителям моїм суд?
|
|
86
|
85
|
|
Вся́ за́повѣди Твоя́ и́стина: непра́ведно погна́ша мя́, помози́ ми.
|
Яму викопали для мене горді наперекір закону Твоєму.
|
|
87
|
86
|
|
Вма́лѣ не сконча́ша мене́ на земли́: а́зъ же не оста́вихъ за́повѣдій Твои́хъ.
|
Всі заповіді Твої — істина. Безвинно переслідують мене; поможи мені.
|
|
88
|
87
|
|
По ми́лости Твоє́й живи́ мя, и сохраню́ свидѣ́нія у́стъ Твои́хъ.
|
Ледве не знищили мене на землі, я ж не покинув заповідей Твоїх.
|
|
89
|
88
|
|
Во вѣ́къ, Го́споди, сло́во Твоє́ пребыва́єтъ на небеси́.
|
Оживи мене за милістю Твоєю, і буду берегти свідчення вуст Твоїх.
|
|
90
|
89
|
|
Въ ро́дъ и ро́дъ и́стина Твоя́: основа́лъ єси́ зе́млю, и пребыва́єтъ.
|
Навіки, Господи, слово Твоє перебуває на небесах.
|
|
91
|
90
|
|
Учине́ніємъ Твои́мъ пребыва́єтъ де́нь: я́ко вся́ческая рабо́тна Тебѣ́.
|
З роду в рід істина Твоя. Ти поставив землю, і вона стоїть твердо.
|
|
92
|
91
|
|
Я́ко а́ще бы не зако́нъ Тво́й поуче́ніє моє́ бы́лъ, тогда́ у́бо поги́блъ бы́хъ во смире́ніи моє́мъ:
|
З волі Твоєї все стоїть аж до цього дня, бо все служить Тобі.
|
|
93
|
92
|
|
во вѣ́къ не забу́ду оправда́ній Твои́хъ, я́ко въ ни́хъ оживи́лъ мя́ єси́.
|
Коли б не закон Твій був утіхою мені, то я б загинув у біді моїй.
|
|
94
|
93
|
|
Тво́й є́смь а́зъ, спаси́ мя: я́ко оправда́ній Твои́хъ взыска́хъ.
|
Повік не забуду повелінь Твоїх, бо ними Ти оживив мене.
|
|
95
|
94
|
|
Мене́ жда́ша грѣ́шницы погуби́ти мя́: свидѣ́нія Твоя́ разумѣ́хъ.
|
Твій — я, спаси мене, бо я сповняв веління Твої.
|
|
96
|
95
|
|
Вся́кія кончи́ны ви́дѣхъ коне́цъ: широка́ за́повѣдь Твоя́ зѣло́.
|
Нечестивці підстерігають, щоб погубити мене, я ж заглиблююсь у свідчення Твої.
|
|
97
|
96
|
|
Ко́ль возлюби́хъ зако́нъ Тво́й, Го́споди: ве́сь де́нь поуче́ніє моє́ є́сть.
|
Я бачив кінець всього досконалого, але заповідь Твоя широка безмірно.
|
|
98
|
97
|
|
Па́че вра́гъ мои́хъ умудри́лъ мя́ єси́ за́повѣдію Твоє́ю, я́ко въ вѣ́къ моя́ є́сть.
|
О, як люблю я закон Твій! Цілий день думки мої про нього.
|
|
99
|
98
|
|
Па́че всѣ́хъ уча́щихъ мя́ разумѣ́хъ, я́ко свидѣ́нія Твоя́ поуче́ніє моє́ є́сть.
|
Ти зробив мене мудрішим від ворогів моїх заповітами Твоїми, бо вони завжди зі мною.
|
|
100
|
99
|
|
Па́че ста́рецъ разумѣ́хъ, я́ко за́повѣди Твоя́ взыска́хъ.
|
Я зрозумів більше за всіх учителів моїх, бо я вдумуюсь у свідчення Твої.
|
|
101
|
100
|
|
От вся́каго пути́ лука́ва возбрани́хъ нога́мъ мои́мъ, я́ко да сохраню́ словеса́ Твоя́:
|
Став я мудрішим за старших, бо дотримуюся заповітів Твоїх.
|
|
102
|
101
|
|
от суде́бъ Твои́хъ не уклони́хся, я́ко Ты́ законоположи́лъ ми́ єси́.
|
Від усякої стежки лукавої я стримував ноги мої, щоб берегти слово Твоє.
|
|
103
|
102
|
|
Ко́ль сладка́ горта́ни моєму́ словеса́ Твоя́: па́че ме́да усто́мъ мои́мъ.
|
Від судів Твоїх я не відхилявся, бо Ти, Боже, навчив мене.
|
|
104
|
103
|
|
От за́повѣдій Твои́хъ разумѣ́хъ: сего́ ра́ди возненави́дѣхъ вся́къ пу́ть непра́вды.
|
Які солодкі слова Твої в устах моїх! Вони солодші за мед на язиці моїм.
|
|
105
|
104
|
|
Свѣти́лникъ нога́ма мои́ма зако́нъ Тво́й, и свѣ́тъ стезя́мъ мои́мъ.
|
Ти зробив мене мудрим заповітами Твоїми, тому зненавидів я всяку дорогу неправди.
|
|
106
|
105
|
|
Кля́хся и поста́вихъ сохрани́ти судьбы́ пра́вды Твоєя́.
|
Закон Твій — світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх.
|
|
107
|
106
|
|
Смири́хся до зѣла́: Го́споди, живи́ мя по словеси́ Твоєму́.
|
Я поклявся і постановив додержуватися праведних судів Твоїх, і додержусь.
|
|
108
|
107
|
|
Во́льная у́стъ мои́хъ благоволи́ же, Го́споди, и судьба́мъ Твои́мъ научи́ мя.
|
Дуже знеможений я, Господи! Оживи мене за словом Твоїм.
|
|
109
|
108
|
|
Душа́ моя́ въ руку́ Твоє́ю {Алекс.: моє́ю} вы́ну, и зако́на Твоєго́ не забы́хъ.
|
Прийми ж милостиво, Господи, добровільну жертву мою і навчи мене судів Твоїх.
|
|
110
|
109
|
|
Положи́ша грѣ́шницы сѣ́ть мнѣ́: и от за́повѣдій Твои́хъ не заблуди́хъ.
|
В небезпеці завжди душа моя, та не забув я закону Твого.
|
|
111
|
110
|
|
Наслѣ́довахъ свидѣ́нія Твоя́ во вѣ́къ, я́ко ра́дованіє се́рдца моєго́ су́ть:
|
Богопротивні поставили сіті для мене, але я від наказів Твоїх не відхилився.
|
|
112
|
111
|
|
приклони́хъ се́рдце моє́ сотвори́ти оправда́нія Твоя́ въ вѣ́къ за воздая́ніє.
|
Свідчення Твої я прийняв, як насліддя вічне, бо вони — радість серця мого.
|
|
113
|
112
|
|
Законопресту́пныя возненави́дѣхъ, зако́нъ же Тво́й возлюби́хъ.
|
Я нахилив серце моє сповняти накази Твої вічно, до кінця життя мого.
|
|
114
|
113
|
|
Помо́щникъ мо́й и засту́пникъ мо́й єси́ Ты́: на словеса́ Твоя́ упова́хъ.
|
Тих, що противляться закону, я зненавидів, закон же Твій полюбив.
|
|
115
|
114
|
|
Уклони́теся от мене́, лука́внующіи, и испыта́ю за́повѣди Бо́га моєго́.
|
Ти — моя поміч і захист мій; я уповаю на слово Твоє.
|
|
116
|
115
|
|
Заступи́ мя по словеси́ Твоєму́, и жи́въ бу́ду: и не посрами́ мене́ от ча́янія моєго́:
|
Відійдіть від мене, беззаконники, я буду навчатися в заповідях Бога мого.
|
|
117
|
116
|
|
помози́ ми, и спасу́ся, и поучу́ся во оправда́ніихъ Твои́хъ вы́ну.
|
Заступи мене, Господи, за словом Твоїм, і я буду жити; не осором мене в надії моїй.
|
|
118
|
117
|
|
Уничижи́лъ єси́ вся́ отступа́ющыя от оправда́ній Твои́хъ: я́ко непра́ведно помышле́ніє и́хъ.
|
Поможи мені, і я спасуся, і безперестанно буду навчатися заповітів Твоїх.
|
|
119
|
118
|
|
Преступа́ющыя непщева́хъ вся́ грѣ́шныя земли́: сего́ ра́ди возлюби́хъ свидѣ́нія Твоя́.
|
Ти на ніщо обернув тих, що відступили від закону Твого, бо хитрощі їхні — неправда.
|
|
120
|
119
|
|
Пригвозди́ стра́ху Твоєму́ пло́ти моя́: от суде́бъ бо Твои́хъ убоя́хся.
|
Як попіл, Ти відгортаєш нечестивців землі, тому полюбив я свідчення Твої.
|
|
121
|
120
|
|
Сотвори́хъ су́дъ и пра́вду: не преда́ждь мене́ оби́дящымъ мя́.
|
Від страху перед Тобою тремтить тіло моє; судів Твоїх я боюся.
|
|
122
|
121
|
|
Воспріими́ раба́ Твоєго́ во благо, да не оклевета́ютъ мене́ го́рдіи.
|
Я чинив суд і справедливість, не віддай мене до рук ворогів моїх.
|
|
123
|
122
|
|
О́чи мои́ изчезо́стѣ во спасе́ніє Твоє́ и въ сло́во пра́вды Твоєя́:
|
Захисти раба Твого на добро йому, щоб не гнобили мене горді.
|
|
124
|
123
|
|
сотвори́ съ рабо́мъ Твои́мъ по ми́лости Твоє́й, и оправда́ніємъ Твои́мъ научи́ мя.
|
Знесилились очі мої виглядати спасіння Твоє і слова правди Твоєї.
|
|
125
|
124
|
|
Ра́бъ Тво́й є́смь а́зъ: вразуми́ мя, и увѣ́мъ свидѣ́нія Твоя́.
|
Яви милість Твою слузі Твоєму і постанов Твоїх навчи мене.
|
|
126
|
125
|
|
Вре́мя сотвори́ти Го́сподеви: разори́ша зако́нъ Тво́й.
|
Я — раб Твій, дай мені розуміння, щоб я зрозумів свідчення Твої.
|
|
127
|
126
|
|
Сего́ ра́ди возлюби́хъ за́повѣди Твоя́ па́че зла́та и топа́зіа.
|
Прийшов час відплати Твоєї, Господи, бо безбожні зневажили закон Твій.
|
|
128
|
127
|
|
Сего́ ра́ди ко всѣ́мъ за́повѣдемъ Твои́мъ направля́хся, вся́къ пу́ть непра́вды возненави́дѣхъ.
|
Я ж полюбив заповіді Твої більше, аніж золото і дороге каміння.
|
|
129
|
128
|
|
Ди́вна свидѣ́нія Твоя́: сего́ ра́ди испыта́ я́ душа́ моя́.
|
Всі повеління Твої визнаю справедливими, а дорогу неправди ненавиджу.
|
|
130
|
129
|
|
Явле́ніє слове́съ Твои́хъ просвѣща́єтъ и вразумля́єтъ младе́нцы.
|
Дивні свідчення Твої, Господи, тому й додержується їх душа моя.
|
|
131
|
130
|
|
Уста́ моя́ отверзо́хъ и привлеко́хъ ду́хъ, я́ко за́повѣдій Твои́хъ жела́хъ.
|
Об’явлене слово Твоє просвітлює і врозумляє немовлят.
|
|
132
|
131
|
|
При́зри на мя́ и поми́луй мя́, по суду́ лю́бящихъ и́мя Твоє́.
|
Відкриваю уста мої і, як повітря, втягую в себе заповіді Твої, бо так їх жадаю.
|
|
133
|
1002
|
|
Стопы́ моя́ напра́ви по словеси́ Твоєму́, и да не облада́єтъ мно́ю вся́коє беззако́ніє:
|
Слава…
|
|
134
|
132
|
|
изба́ви мя́ от клеветы́ человѣ́ческія, и сохраню́ за́повѣди Твоя́.
|
Зглянься на мене і помилуй мене, як милуєш тих, що люблять ім’я Твоє.
|
|
135
|
133
|
|
Лице́ Твоє́ просвѣти́ на раба́ Твоєго́ и научи́ мя оправда́ніємъ Твои́мъ.
|
Стопи мої направ за словом Твоїм, і нехай не оволодіє мною ніяке беззаконня.
|
|
136
|
134
|
|
Исхо́дища водна́я изведо́стѣ о́чи мои́, поне́же не сохрани́хъ зако́на Твоєго́.
|
Спаси мене від наклепів людських, і я буду сповняти заповіді Твої.
|
|
137
|
135
|
|
Пра́веднъ єси́, Го́споди, и пра́ви суди́ Твои́:
|
Осяй раба Твого світлом лиця Твого і навчи мене заповітів Твоїх.
|
|
138
|
136
|
|
заповѣ́далъ єси́ пра́вду свидѣ́нія Твоя́, и и́стину зѣло́.
|
Потоки сліз течуть з очей моїх, бо люди не додержують закону Твого.
|
|
139
|
137
|
|
Иста́яла мя́ є́сть ре́вность Твоя́: я́ко забы́ша словеса́ Твоя́ врази́ мои́.
|
Праведний Ти, Господи, і справедливі суди Твої.
|
|
140
|
138
|
|
Разжже́но сло́во Твоє́ зѣло́, и ра́бъ Тво́й возлюби́ є́.
|
Свідчення Твої, що їх заповідав Ти, — правда і чиста істина.
|
|
141
|
139
|
|
Юнѣ́йшій а́зъ є́смь и уничиже́нъ: оправда́ній Твои́хъ не забы́хъ.
|
Ревність моя за Тебе сушить мене, бо вороги мої забули слова Твої.
|
|
142
|
140
|
|
Пра́вда Твоя́ пра́вда во вѣ́къ, и зако́нъ Тво́й и́стина.
|
Розпалене й чисте слово Твоє, і я — раб Твій — полюбив Його.
|
|
143
|
141
|
|
Ско́рби и ну́жди обрѣто́ша мя́: за́повѣди Твоя́ поуче́ніє моє́.
|
Малий я і принижений, але повелінь Твоїх я не забув.
|
|
144
|
142
|
|
Пра́вда свидѣ́нія Твоя́ въ вѣ́къ: вразуми́ мя, и жи́въ бу́ду.
|
Правда Твоя — правда вічна, і закон Твій — істина.
|
|
145
|
143
|
|
Воззва́хъ всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ, услы́ши мя́, Го́споди: оправда́нія Твоя́ взыщу́.
|
Скорбота й горе прийшли на мене, та заповіді Твої — утіха моя.
|
|
146
|
144
|
|
Воззва́хъ Ти́, спаси́ мя, и сохраню́ свидѣ́нія Твоя́.
|
Правда свідчень Твоїх — вічна; дай мені зрозуміти їх, і я буду жити.
|
|
147
|
145
|
|
Предвари́хъ въ безго́діи и воззва́хъ: на словеса́ Твоя́ упова́хъ.
|
Від усього серця [мого] взиваю я; почуй мене, Господи, заповіти Твої я сповнятиму.
|
|
148
|
146
|
|
Предвари́стѣ о́чи мои́ ко у́тру, поучи́тися словесе́мъ Твои́мъ.
|
Взиваю до Тебе: спаси мене, буду сповняти накази Твої.
|
|
149
|
147
|
|
Гла́съ мо́й услы́ши, Го́споди, по ми́лости Твоє́й: по судьбѣ́ Твоє́й живи́ мя.
|
Раніше світанку взиваю я; на слово Твоє я уповаю.
|
|
150
|
148
|
|
Прибли́жишася гоня́щіи мя́ беззако́ніємъ: от зако́на же Твоєго́ удали́шася.
|
Раніше ранку відкриті очі мої, щоб навчатися слів Твоїх.
|
|
151
|
149
|
|
Бли́зъ єси́ Ты́, Го́споди, и вси́ путіє́ Твои́ и́стина.
|
Почуй, Господи, голос мій з милости Твоєї і за судом Твоїм оживи мене.
|
|
152
|
150
|
|
Испе́рва позна́хъ от свидѣ́ній Твои́хъ, я́ко въ вѣ́къ основа́лъ я́ єси́.
|
Наблизилися до мене ті, що замислили зло; від закону Твого вони далеко стали.
|
|
153
|
151
|
|
Ви́ждь смире́ніє моє́ и изми́ мя: я́ко зако́на Твоєго́ не забы́хъ.
|
Ти ж, Господи, близько від мене, і всі заповіти Твої — істина.
|
|
154
|
152
|
|
Суди́ су́дъ мо́й и изба́ви мя́: словесе́ ра́ди Твоєго́ живи́ мя.
|
Віддавна я знаю свідчення Твої, що їх навіки встановив Ти.
|
|
155
|
153
|
|
Дале́че от грѣ́шникъ спасе́ніє, я́ко оправда́ній Твои́хъ не взыска́ша.
|
Зглянься на горе моє і визволи мене, бо я закону Твого не забув.
|
|
156
|
154
|
|
Щедро́ты Твоя́ мно́ги, Го́споди: по судьбѣ́ Твоє́й живи́ мя.
|
Розсуди справу мою і захисти мене; за словом Твоїм оживи мене.
|
|
157
|
155
|
|
Мно́зи изгоня́щіи мя́ и стужа́ющіи ми́: от свидѣ́ній Твои́хъ не уклони́хся.
|
Далеко від нечестивців спасіння, бо вони не визнають закону Твого.
|
|
158
|
156
|
|
Ви́дѣхъ неразумѣва́ющыя и иста́яхъ: я́ко слове́съ Твои́хъ не сохрани́ша.
|
Велика щедрість Твоя, Господи; оживи мене праведним судом Твоїм.
|
|
159
|
157
|
|
Ви́ждь, я́ко за́повѣди Твоя́ возлюби́хъ: Го́споди, по ми́лости Твоє́й живи́ мя.
|
Багато в мене напасників і гнобителів, але я від свідчень Твоїх не відхилився.
|
|
160
|
158
|
|
Нача́ло слове́съ Твои́хъ и́стина, и во вѣ́къ вся́ судьбы́ пра́вды Твоєя́.
|
Бачу я безбожних і тяжко мені, що вони відступили від слова Твого.
|
|
161
|
159
|
|
Кня́зи погна́ша мя́ ту́не: и от слове́съ Твои́хъ убоя́ся се́рдце моє́.
|
Глянь, як люблю я заповіді Твої; з милости Твоєї, Господи, оживи мене.
|
|
162
|
160
|
|
Возра́дуюся а́зъ о словесѣ́хъ Твои́хъ, я́ко обрѣта́яй коры́сть мно́гу.
|
Основа слів Твоїх — істина, і вічні всі суди правди Твоєї.
|
|
163
|
161
|
|
Непра́вду возненави́дѣхъ и омерзи́хъ: зако́нъ же Тво́й возлюби́хъ.
|
Князі безвинно гонять мене, але серце моє боїться слова Твого.
|
|
164
|
162
|
|
Седмери́цею дне́мъ хвали́хъ Тя́ о судьба́хъ пра́вды Твоєя́.
|
Радію я від слів Твоїх, як той, що одержав велике багатство.
|
|
165
|
163
|
|
Ми́ръ мно́гъ лю́бящымъ зако́нъ Тво́й, и нѣ́сть и́мъ собла́зна.
|
Неправду я зненавидів і гидую нею, закон же Твій я люблю.
|
|
166
|
164
|
|
Ча́яхъ спасе́нія Твоєго́, Го́споди, и за́повѣди Твоя́ возлюби́хъ.
|
Семикратно кожного дня я прославляю Тебе за суди правди Твоєї.
|
|
167
|
165
|
|
Сохрани́ душа́ моя́ свидѣ́нія Твоя́ и возлюби́ я́ зѣло́.
|
Великим миром утішаються ті, що люблять закон Твій, і не спотикаються вони.
|
|
168
|
166
|
|
Сохрани́хъ за́повѣди Твоя́ и свидѣ́нія Твоя́, я́ко вси́ путіє́ мои́ предъ Тобо́ю, Го́споди.
|
Я уповаю на спасіння Твоє, Господи, і сповняю заповіді Твої.
|
|
169
|
167
|
|
Да прибли́жится моле́ніє моє́ предъ Тя́, Го́споди: по словеси́ Твоєму́ вразуми́ мя.
|
Душа моя додержує свідчень Твоїх, бо вельми люблю їх.
|
|
170
|
168
|
|
Да вни́детъ проше́ніє моє́ предъ Тя́: Го́споди, по словеси́ Твоєму́ изба́ви мя́.
|
Я охороняю заповіді Твої і свідчення Твої, бо всі дороги мої перед Тобою, Господи.
|
|
171
|
169
|
|
Отры́гнутъ устнѣ́ мои́ пѣ́ніє, єгда́ научи́ши мя́ оправда́ніємъ Твои́мъ.
|
Нехай дійде молитва моя до Тебе, Господи, за словом Твоїм врозуми мене.
|
|
172
|
170
|
|
Провѣща́єтъ язы́къ мо́й словеса́ Твоя́, я́ко вся́ за́повѣди Твоя́ пра́вда.
|
Нехай прийде благання моє до Тебе, Господи, за словом Твоїм визволи мене.
|
|
173
|
171
|
|
Да бу́детъ рука́ Твоя́ є́же спасти́ мя, я́ко за́повѣди Твоя́ изво́лихъ.
|
Висловлять уста мої пісню хвали, коли навчиш мене заповітів Твоїх.
|
|
174
|
172
|
|
Возжела́хъ спасе́ніє Твоє́, Го́споди, и зако́нъ Тво́й поуче́ніє моє́ є́сть.
|
Язик мій буде голосно провіщати слова Твої, бо всі заповіді Твої — правда.
|
|
175
|
173
|
|
Жива́ бу́детъ душа́ моя́ и восхва́литъ Тя́: и судьбы́ Твоя́ помо́гутъ мнѣ́.
|
Нехай стане рука Твоя на поміч мені, бо я обрав собі повеління Твої.
|
|
176
|
174
|
|
Заблуди́хъ я́ко овча́ поги́бшеє: взыщи́ раба́ Твоєго́, я́ко за́повѣдій Твои́хъ не забы́хъ.
|
Я жадаю спасіння Твого, Господи, і закон Твій — утіха моя.
|
