1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 16
|
Pал0мъ ѕ7i
|
|
0
|
0
|
|
Молитва Давида.
|
Моли1тва дв7ду, ѕ7‹.
|
|
1
|
1
|
|
Почуй, Господи, правду [мою], зваж на благання моє, вислухай молитву мою з уст неулесливих.
|
Ўслhши, гDи, прaвду мою2, вонми2 молeнію моемY, внуши2 моли1тву мою2 не во ўстнaхъ льсти1выхъ.
|
|
2
|
2
|
|
Від Тебе Самого нехай вийде суд мій, очі Твої нехай побачать правоту.
|
T лицA твоегw2 судбA моS и3зhдетъ: џчи мои2 да ви1дита правоты6.
|
|
3
|
3
|
|
Ти випробував серце моє, відвідав мене вночі. Ти випробував мене і не знайшов у мені неправди; думки мої не розходяться з устами моїми.
|
И#скуси1лъ є3си2 сeрдце моE, посэти1лъ є3си2 н0щію: и3скуси1лъ мS є3си2, и3 не њбрётесz во мнЁ непрaвда.
|
|
4
|
4
|
|
В ділах людських, за словами уст Твоїх, я охороняв себе від дороги гнобителя.
|
Ћкw да не возглаг0лютъ ўстA мо‰ дёлъ человёческихъ, за словесA ўстeнъ твои1хъ ѓзъ сохрани1хъ пути6 жeстwки.
|
|
5
|
5
|
|
Утверди стопи мої на путях Твоїх, щоб не хиталися ноги мої.
|
Соверши2 стwпы2 мо‰ во стезsхъ твои1хъ, да не подви1жутсz стwпы2 мо‰.
|
|
6
|
6
|
|
Тебе благаю, бо Ти вислухаєш мене, Боже. Нахили вухо Твоє до мене і вислухай слова мої.
|
Ѓзъ воззвaхъ, ћкw ўслhшалъ мS є3си2, б9е: приклони2 ќхо твоE мнЁ и3 ўслhши глаг0лы мо‰.
|
|
7
|
7
|
|
Покажи дивну милість Твою, бо Ти спасаєш тих, що уповають [на Тебе], від противників правиці Твоєї.
|
Ўдиви2 млcти тво‰, сп7сazй ўповaющыz на тS t проти1вzщихсz десни1цэ твоeй:
|
|
8
|
8
|
|
Охорони мене, Господи, як зіницю ока, під покровом крил Твоїх,
|
сохрани1 мz, гDи, ћкw зёницу џка: въ кр0вэ крил{ твоє1ю покрhеши мS
|
|
9
|
9
|
|
укрий мене від лиця нечестивих, що нападають на мене, від ворогів душі моєї, що оточили мене.
|
t лицA нечести1выхъ њстрaстшихъ [њби1дzщихъ] мS: врази2 мои2 дyшу мою2 њдержaша
|
|
10
|
10
|
|
Ожиріло серце їхнє, устами їхніми промовляє гординя.
|
тyкъ св0й затвори1ша, ўстA и4хъ глаг0лаша гордhню.
|
|
11
|
11
|
|
Ті, що переслідують мене, нині оточили мене; очі свої спрямували на мене, щоб розтоптати мене на землі.
|
И#згонsщіи мS нн7э њбыд0ша мS, џчи свои2 возложи1ша ўклони1ти на зeмлю.
|
|
12
|
12
|
|
Вони, як той лев, що здобичі шукає, як звір, що причаївся.
|
Њб8sша мS ћкw лeвъ гот0въ на л0въ и3 ћкw скЂменъ њбитazй въ тaйныхъ.
|
|
13
|
13
|
|
Воскресни, Господи, випереди їх, подолай їх; визволи душу мою від нечестивого мечем Твоїм;
|
Воскrни2, гDи, предвари2 | и3 запни2 и5мъ: и3збaви дyшу мою2 t нечести1вагw, nрyжіе твоE
|
|
14
|
14
|
|
від ворогів — рукою Твоєю, Господи, від людей світу цього, доля яких — у цьому житті; черево своє вони наповнюють від скарбів Твоїх; сини їхні ситі і залишають спадщину дітям своїм.
|
t вр†гъ руки2 твоеS, гDи, t мaлыхъ t земли2: раздэли2 | въ животЁ и4хъ, и3 сокровeнныхъ твои1хъ и3сп0лнисz чрeво и4хъ: насhтишасz сынHвъ, и3 њстaвиша њстaнки младeнцємъ свои6мъ.
|
|
15
|
15
|
|
А я в правді дивитимусь на лице Твоє. Щоранку буду насичуватися славою Твоєю.
|
Ѓзъ же прaвдою kвлю1сz лицY твоемY, насhщусz, внегдA kви1тимисz слaвэ твоeй.
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Слaва:
|
