1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 101
|
Pал0мъ Rа
|
|
1
|
1
|
|
Молитва скорботного, коли він у печалі виливає перед Богом благання своє.
|
Моли1тва ни1щагw, є3гдA ўнhетъ и3 пред8 гDемъ проліeтъ молeніе своE, R№.
|
|
2
|
2
|
|
Господи! Вислухай молитву мою, і плач мій до Тебе нехай дійде.
|
ГDи, ўслhши моли1тву мою2, и3 в0пль м0й къ тебЁ да пріи1детъ.
|
|
3
|
3
|
|
Не відвертай лиця Твого від мене в день, коли я в скорботі. Прихили до мене вухо Твоє в той день, [коли] призву [Тебе]; скоро вислухай мене.
|
Не tврати2 лицA твоегw2 t менє2: въ џньже ѓще дeнь скорблю2, приклони2 ко мнЁ ќхо твоE: въ џньже ѓще дeнь призовy тz, ск0рw ўслhши мS.
|
|
4
|
4
|
|
Бо щезають, наче дим, дні мої, і кості мої висохли.
|
Ћкw и3зчез0ша ћкw дhмъ днjе мои2, и3 кHсти мо‰ ћкw суши1ло сосх0шасz.
|
|
5
|
5
|
|
Я підкошений, наче трава, і висохло серце моє, бо я вже забув їсти хліб мій.
|
Ўsзвленъ бhхъ ћкw травA, и3 и4зсше сeрдце моE, ћкw забhхъ снёсти хлёбъ м0й.
|
|
6
|
6
|
|
Від тяжкого зітхання мого присохли кості мої до плоті моєї.
|
T глaса воздыхaніz моегw2 прильпE к0сть моS пл0ти моeй.
|
|
7
|
7
|
|
Я став подібний до нічного птаха в пустелі, став як сова на руїнах.
|
Ўпод0бихсz неsсыти пустhннэй, бhхъ ћкw нощнhй врaнъ на нhрищи [на развaлинэ].
|
|
8
|
8
|
|
Не сплю і став наче самотній птах на покрівлі.
|
Бдёхъ и3 бhхъ ћкw пти1ца њс0бzщаzсz на здЁ [на кр0вэ].
|
|
9
|
9
|
|
Кожного дня зневажають мене вороги мої, і ті, що хвалили мене, проклинають мене.
|
Вeсь дeнь поношaху ми2 врази2 мои2, и3 хвaлzщіи мS мн0ю [на мS] кленsхусz.
|
|
10
|
10
|
|
Я вже попіл їм, наче хліб, і пиття моє змішую зі сльозами.
|
ЗанE пeпелъ ћкw хлёбъ kдsхъ и3 питіE моE съ плaчемъ растворsхъ,
|
|
11
|
11
|
|
Від лиця гніву Твого і ярости Твоєї — Ти підніс і кинув мене.
|
t лицA гнёва твоегw2 и3 ћрости твоеS: ћкw вознeсъ низвeрглъ мS є3си2.
|
|
12
|
12
|
|
Дні мої, наче тінь, зникають, і я висох, як та трава.
|
Днjе мои2 ћкw сёнь ўклони1шасz, и3 ѓзъ ћкw сёнw и3зсх0хъ.
|
|
13
|
13
|
|
Ти ж, Господи, перебуваєш вічно, і пам’ять про Тебе з роду в рід.
|
Тh же, гDи, во вёкъ пребывaеши, и3 пaмzть твоS въ р0дъ и3 р0дъ.
|
|
14
|
14
|
|
Ти встанеш і змилосердишся над Сионом, бо вже час помилувати його, бо вже прийшов призначений час.
|
Ты2 воскRсъ ўщeдриши сіHна: ћкw врeмz ўщeдрити є3го2, ћкw пріи1де врeмz.
|
|
15
|
15
|
|
Бо раби Твої полюбили й каміння його, і жаль їм руїн його.
|
Ћкw благоволи1ша раби2 твои2 кaменіе [њ кaменіи] є3гw2, и3 пeрсть є3гw2 ўщeдрzтъ.
|
|
16
|
16
|
|
І будуть народи боятись імені Твого, і всі царі землі — слави Твоєї.
|
И# ўбоsтсz kзhцы и4мене гDнz, и3 вси2 цaріе зeмстіи слaвы твоеS:
|
|
17
|
17
|
|
Бо відбудує Господь Сион і явиться у славі Своїй.
|
ћкw сози1ждетъ гDь сіHна и3 kви1тсz во слaвэ своeй.
|
|
18
|
18
|
|
Він зглянеться на молитви смиренних і не відкине благання їх.
|
ПризрЁ на моли1тву смирeнныхъ и3 не ўничижи2 молeніz и4хъ.
|
|
19
|
19
|
|
І буде написано про це для поколінь майбутніх, і люди, що народяться, будуть хвалити Господа.
|
Да напи1шетсz сіE въ р0дъ и4нъ, и3 лю1діе зи1ждеміи восхвaлzтъ гDа:
|
|
20
|
20
|
|
Бо Він прихилився з висоти святої Своєї, поглянув Господь з небес на землю,
|
ћкw прини1че съ высоты2 с™hz своеS, гDь съ нб7сE на зeмлю призрЁ,
|
|
21
|
21
|
|
щоб почути стогін ув’язнених, звільнити синів, на смерть засуджених,
|
ўслhшати воздыхaніе њковaнныхъ, разрэши1ти сhны ўмерщвлeнныхъ:
|
|
22
|
22
|
|
щоб прославляли ім’я Господнє в Сионі і хвалили Його в Єрусалимі,
|
возвэсти1ти въ сіHнэ и4мz гDне и3 хвалY є3гw2 во їеrли1мэ,
|
|
23
|
23
|
|
коли разом зберуться народи й царства, щоб служити Господу.
|
внегдA собрaтисz лю1демъ вкyпэ и3 царє1мъ, є4же раб0тати гDеви.
|
|
24
|
24
|
|
Ти виснажив у дорозі сили мої, вкоротив дні віку мого.
|
TвэщA є3мY на пути2 крёпости є3гw2: ўмалeніе днjй мои1хъ возвэсти1 ми:
|
|
25
|
25
|
|
І я сказав: «Боже мій! Не знищуй мене на половині життя мого, Твої літа в роді родів вічно.
|
не возведи2 менE во преполовeніе днjй мои1хъ: въ р0дэ родHвъ лBта тво‰.
|
|
26
|
26
|
|
На початку Ти, [Господи,] землю створив, і небеса — діло рук Твоїх.
|
Въ начaлэхъ ты2, гDи, зeмлю њсновaлъ є3си2, и3 дэлA рукY твоє1ю сyть небесA.
|
|
27
|
27
|
|
Вони загинуть, Ти ж існуватимеш; вони, наче риза, постаріють; як одежу, переміниш їх, і вони зміняться.
|
Т† поги1бнутъ, тh же пребывaеши: и3 вс‰ ћкw ри1за њбетшaютъ, и3 ћкw nдeжду свіeши |, и3 и3змэнsтсz.
|
|
28
|
28
|
|
Ти ж усе Той Самий, і літа Твої не скінчаться.
|
Тh же т0йжде є3си2, и3 лBта тво‰ не њскудёютъ.
|
|
29
|
29
|
|
Сини рабів Твоїх будуть жити, і насліддя їх утвердиться перед лицем Твоїм повік».
|
Сhнове р†бъ твои1хъ вселsтсz, и3 сёмz и4хъ во вёкъ и3спрaвитсz.
|
