1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 101
|
Pал0мъ Rа
|
|
1
|
1
|
| Молитва скорботного, коли він у печалі виливає перед Богом благання своє. | Моли1тва ни1щагw, є3гдA ўнhетъ и3 пред8 гDемъ проліeтъ молeніе своE, R№. |
|
2
|
2
|
| Господи! Вислухай молитву мою, і плач мій до Тебе нехай дійде. | ГDи, ўслhши моли1тву мою2, и3 в0пль м0й къ тебЁ да пріи1детъ. |
|
3
|
3
|
| Не відвертай лиця Твого від мене в день, коли я в скорботі. Прихили до мене вухо Твоє в той день, [коли] призву [Тебе]; скоро вислухай мене. | Не tврати2 лицA твоегw2 t менє2: въ џньже ѓще дeнь скорблю2, приклони2 ко мнЁ ќхо твоE: въ џньже ѓще дeнь призовy тz, ск0рw ўслhши мS. |
|
4
|
4
|
| Бо щезають, наче дим, дні мої, і кості мої висохли. | Ћкw и3зчез0ша ћкw дhмъ днjе мои2, и3 кHсти мо‰ ћкw суши1ло сосх0шасz. |
|
5
|
5
|
| Я підкошений, наче трава, і висохло серце моє, бо я вже забув їсти хліб мій. | Ўsзвленъ бhхъ ћкw травA, и3 и4зсше сeрдце моE, ћкw забhхъ снёсти хлёбъ м0й. |
|
6
|
6
|
| Від тяжкого зітхання мого присохли кості мої до плоті моєї. | T глaса воздыхaніz моегw2 прильпE к0сть моS пл0ти моeй. |
|
7
|
7
|
| Я став подібний до нічного птаха в пустелі, став як сова на руїнах. | Ўпод0бихсz неsсыти пустhннэй, бhхъ ћкw нощнhй врaнъ на нhрищи [на развaлинэ]. |
|
8
|
8
|
| Не сплю і став наче самотній птах на покрівлі. | Бдёхъ и3 бhхъ ћкw пти1ца њс0бzщаzсz на здЁ [на кр0вэ]. |
|
9
|
9
|
| Кожного дня зневажають мене вороги мої, і ті, що хвалили мене, проклинають мене. | Вeсь дeнь поношaху ми2 врази2 мои2, и3 хвaлzщіи мS мн0ю [на мS] кленsхусz. |
|
10
|
10
|
| Я вже попіл їм, наче хліб, і пиття моє змішую зі сльозами. | ЗанE пeпелъ ћкw хлёбъ kдsхъ и3 питіE моE съ плaчемъ растворsхъ, |
|
11
|
11
|
| Від лиця гніву Твого і ярости Твоєї — Ти підніс і кинув мене. | t лицA гнёва твоегw2 и3 ћрости твоеS: ћкw вознeсъ низвeрглъ мS є3си2. |
|
12
|
12
|
| Дні мої, наче тінь, зникають, і я висох, як та трава. | Днjе мои2 ћкw сёнь ўклони1шасz, и3 ѓзъ ћкw сёнw и3зсх0хъ. |
|
13
|
13
|
| Ти ж, Господи, перебуваєш вічно, і пам’ять про Тебе з роду в рід. | Тh же, гDи, во вёкъ пребывaеши, и3 пaмzть твоS въ р0дъ и3 р0дъ. |
|
14
|
14
|
| Ти встанеш і змилосердишся над Сионом, бо вже час помилувати його, бо вже прийшов призначений час. | Ты2 воскRсъ ўщeдриши сіHна: ћкw врeмz ўщeдрити є3го2, ћкw пріи1де врeмz. |
|
15
|
15
|
| Бо раби Твої полюбили й каміння його, і жаль їм руїн його. | Ћкw благоволи1ша раби2 твои2 кaменіе [њ кaменіи] є3гw2, и3 пeрсть є3гw2 ўщeдрzтъ. |
|
16
|
16
|
| І будуть народи боятись імені Твого, і всі царі землі — слави Твоєї. | И# ўбоsтсz kзhцы и4мене гDнz, и3 вси2 цaріе зeмстіи слaвы твоеS: |
|
17
|
17
|
| Бо відбудує Господь Сион і явиться у славі Своїй. | ћкw сози1ждетъ гDь сіHна и3 kви1тсz во слaвэ своeй. |
|
18
|
18
|
| Він зглянеться на молитви смиренних і не відкине благання їх. | ПризрЁ на моли1тву смирeнныхъ и3 не ўничижи2 молeніz и4хъ. |
|
19
|
19
|
| І буде написано про це для поколінь майбутніх, і люди, що народяться, будуть хвалити Господа. | Да напи1шетсz сіE въ р0дъ и4нъ, и3 лю1діе зи1ждеміи восхвaлzтъ гDа: |
|
20
|
20
|
| Бо Він прихилився з висоти святої Своєї, поглянув Господь з небес на землю, | ћкw прини1че съ высоты2 с™hz своеS, гDь съ нб7сE на зeмлю призрЁ, |
|
21
|
21
|
| щоб почути стогін ув’язнених, звільнити синів, на смерть засуджених, | ўслhшати воздыхaніе њковaнныхъ, разрэши1ти сhны ўмерщвлeнныхъ: |
|
22
|
22
|
| щоб прославляли ім’я Господнє в Сионі і хвалили Його в Єрусалимі, | возвэсти1ти въ сіHнэ и4мz гDне и3 хвалY є3гw2 во їеrли1мэ, |
|
23
|
23
|
| коли разом зберуться народи й царства, щоб служити Господу. | внегдA собрaтисz лю1демъ вкyпэ и3 царє1мъ, є4же раб0тати гDеви. |
|
24
|
24
|
| Ти виснажив у дорозі сили мої, вкоротив дні віку мого. | TвэщA є3мY на пути2 крёпости є3гw2: ўмалeніе днjй мои1хъ возвэсти1 ми: |
|
25
|
25
|
| І я сказав: «Боже мій! Не знищуй мене на половині життя мого, Твої літа в роді родів вічно. | не возведи2 менE во преполовeніе днjй мои1хъ: въ р0дэ родHвъ лBта тво‰. |
|
26
|
26
|
| На початку Ти, [Господи,] землю створив, і небеса — діло рук Твоїх. | Въ начaлэхъ ты2, гDи, зeмлю њсновaлъ є3си2, и3 дэлA рукY твоє1ю сyть небесA. |
|
27
|
27
|
| Вони загинуть, Ти ж існуватимеш; вони, наче риза, постаріють; як одежу, переміниш їх, і вони зміняться. | Т† поги1бнутъ, тh же пребывaеши: и3 вс‰ ћкw ри1за њбетшaютъ, и3 ћкw nдeжду свіeши |, и3 и3змэнsтсz. |
|
28
|
28
|
| Ти ж усе Той Самий, і літа Твої не скінчаться. | Тh же т0йжде є3си2, и3 лBта тво‰ не њскудёютъ. |
|
29
|
29
|
| Сини рабів Твоїх будуть жити, і насліддя їх утвердиться перед лицем Твоїм повік». | Сhнове р†бъ твои1хъ вселsтсz, и3 сёмz и4хъ во вёкъ и3спрaвитсz. |
