1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 21
|
Pал0мъ к7а
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. При сході зорі. Псалом Давида. (Пророцтво про страждання Ісуса Христа). | Въ конeцъ, њ заступлeніи ќтреннемъ, pал0мъ дв7ду, к7№. |
|
2
|
2
|
| Боже, Боже мій! [Зглянься на мене!] Нащо Ти покинув мене? Далекі від спасіння мого слова плачу мого. | Б9е, б9е м0й, вонми1 ми, вскyю њстaвилъ мS є3си2; далeче t спcніz моегw2 словесA грэхопадeній мои1хъ. |
|
3
|
3
|
| Боже мій, взиваю вдень — і Ти не чуєш; вночі — і нема мені спокою. | Б9е м0й, воззовY во дни2, и3 не ўслhшиши, и3 въ нощи2, и3 не въ безyміе мнЁ. |
|
4
|
4
|
| Ти ж у святині живеш, хвало Ізраїля. | Тh же во с™ёмъ живeши, хвало2 ї}лева. |
|
5
|
5
|
| На Тебе надіялися батьки наші, надіялись, і Ти визволив їх. | На тS ўповaша nтцы2 нaши: ўповaша, и3 и3збaвилъ є3си2 |: |
|
6
|
6
|
| До Тебе звертались і були спасенні, на Тебе надію покладали і не осоромились. | къ тебЁ воззвaша, и3 спас0шасz: на тS ўповaша, и3 не постыдёшасz. |
|
7
|
7
|
| А я черв, а не людина, приниження в людей і зневага в народів. | Ѓзъ же є4смь чeрвь, ґ не человёкъ, поношeніе человёкwвъ и3 ўничижeніе людjй. |
|
8
|
8
|
| Всі, хто дивиться на мене, насміхаються з мене, зневажають устами, киваючи головою: | Вси2 ви1дzщіи мS поругaшамисz, глаг0лаша ўстнaми, покивaша глав0ю: |
|
9
|
9
|
| «Він надіявся на Бога, нехай же спасе його, нехай визволить його, коли він угодний Йому». | ўповA на гDа, да и3збaвитъ є3го2, да сп7сeтъ є3го2, ћкw х0щетъ є3го2. |
|
10
|
10
|
| Але Ти ж вивів мене з утроби, дав мені надію на Тебе від грудей матері моєї. | Ћкw ты2 є3си2 и3ст0ргій мS и3з8 чрeва, ўповaніе моE t сwсцY мaтере моеS. |
|
11
|
11
|
| На Тебе покинутий я від утроби. Від грудей матері моєї Ти — Бог мій. | Къ тебЁ привeрженъ є4смь t ложeснъ, t чрeва мaтере моеS бGъ м0й є3си2 ты2. |
|
12
|
12
|
| Не віддаляйся ж від мене, бо скорбота близько, а заступника нема. | Да не tстyпиши t менє2, ћкw ск0рбь бли1з8, ћкw нёсть помогazй ми2. |
|
13
|
13
|
| Бики роз’ярені обступили мене, страшні васанські — оточили мене. | Њбыд0ша мS телцы2 мн0зи, ю3нцы2 тyчніи њдержaша мS: |
|
14
|
14
|
| Розкрили на мене пащі свої, як лев, що шукає поживи й рикає. | tверз0ша на мS ўстA сво‰, ћкw лeвъ восхищazй и3 рыкazй. |
|
15
|
15
|
| Я розлився, як вода, розслабли всі кості мої, і серце моє, як віск, розтопилося в грудях моїх. | Ћкw водA и3зліsхсz, и3 разсhпашасz вс‰ кHсти мо‰: бhсть сeрдце моE ћкw в0скъ тazй посредЁ чрeва моегw2. |
|
16
|
16
|
| Висохла, як черепок, сила моя, і язик мій прилип до піднебіння мого. В порох смерти Ти звів мене. | И$зсше ћкw скудeль крёпость моS, и3 љзhкъ м0й прильпE гортaни моемY, и3 въ пeрсть смeрти свeлъ мS є3си2. |
|
17
|
17
|
| Бо пси оточили мене, зграя злих обступила мене. Пробили руки й ноги мої. | Ћкw њбыд0ша мS пси2 мн0зи, с0нмъ лукaвыхъ њдержaша мS: и3скопaша рyцэ мои2 и3 н0зэ мои2. |
|
18
|
18
|
| Можна перелічити всі кості мої, а вони дивляться та зневажають мене. | И#счет0ша вс‰ кHсти мо‰: тjи же смотри1ша и3 презрёша мS. |
|
19
|
19
|
| Розділили ризи мої собі і за одежу мою кидали жереб. | Раздэли1ша ри6зы мо‰ себЁ, и3 њ nдeжди моeй метaша жрeбій. |
|
20
|
20
|
| Ти ж, Господи, не віддаляйся від мене. Сило моя, на поміч мені прийди! | Тh же, гDи, не ўдали2 п0мощь твою2 t менє2: на заступлeніе моE вонми2. |
|
21
|
21
|
| Визволи від смерти душу мою і від псів самотню мою. | И#збaви t nрyжіz дyшу мою2, и3 и3з8 руки2 пeсіи є3динор0дную мою2. |
|
22
|
22
|
| Почуй і спаси мене від пащі лева і від рогів єдинорогів визволи мене. | Сп7си1 мz t ќстъ льв0выхъ, и3 t рHгъ є3динорHжь смирeніе моE. |
|
23
|
23
|
| Я ж сповіщатиму ім’я Твоє браттям моїм, посеред церкви вірних у піснях хвалитиму Тебе. | Повёмъ и4мz твоE брaтіи моeй, посредЁ цRкве воспою2 тS. |
|
24
|
24
|
| Всі, хто боїться Господа, прославляйте Його. Всі нащадки Якова, хваліть Його; нехай же бояться Його всі покоління Ізраїля! | Боsщіисz гDа, восхвали1те є3го2, всE сёмz їaкwвле, прослaвите є3го2, да ўбои1тсz же t негw2 всE сёмz ї}лево: |
|
25
|
25
|
| Бо Він не зневажив і не покинув бідного в біді його і не сховав від мене лиця Свого, а почув мене, коли благав Його. | ћкw не ўничижи2, нижE негодовA моли1твы ни1щагw, нижE tврати2 лицE своE t менє2, и3 є3гдA воззвaхъ къ немY, ўслhша мS. |
|
26
|
26
|
| Буду хвалитися Тобою у зібранні великому, буду визнавати Тебе, обітниці мої сповню перед тими, що бояться Його. | T тебє2 похвалA моS, въ цRкви вели1цэй и3сповёмсz тебЁ: моли6твы мо‰ воздaмъ пред8 боsщимисz є3гw2. |
|
27
|
27
|
| Будуть їсти убогі й насичуватися, і хвалитимуть Господа ті, що шукають Його, щоб жили серця ваші повіки. | Kдsтъ ўб0зіи, и3 насhтzтсz, и3 восхвaлzтъ гDа взыскaющіи є3го2: жив† бyдутъ сердцA и4хъ въ вёкъ вёка. |
|
28
|
28
|
| Згадають і повернуться до Господа всі краї землі і поклоняться перед Ним усі племена народів. | Помzнyтсz и3 њбратsтсz ко гDу вси2 концы6 земли2, и3 покл0нzтсz пред8 ни1мъ вс‰ nтeчєствіz kзы6къ: |
|
29
|
29
|
| Бо Господнє є Царство, і Він царює над народами. | ћкw гDне є4сть цrтвіе, и3 т0й њбладaетъ kзы6ки. |
|
30
|
30
|
| Будуть споживати й поклоняться Йому всі сильні землі; поклоняться Йому всі, що сходять у землю, і душа моя для Нього живе. | Kд0ша и3 поклони1шасz вси2 тyчніи земли2: пред8 ни1мъ припадyтъ вси2 низходsщіи въ зeмлю: и3 душA моS томY живeтъ. |
|
31
|
31
|
| Нащадки [мої] будуть служити Йому і будуть зватися Господніми повіки. | И# сёмz моE пораб0таетъ є3мY: возвэсти1тъ гDеви р0дъ грzдyщій: |
|
32
|
32
|
| Прийдуть вони і будуть сповіщати правду Його родові майбутньому, про все, що створив Господь. | и3 возвэстsтъ прaвду є3гw2 лю1демъ р0ждшымсz [роди1тисz и3мyщымъ], ±же сотвори2 гDь. |
