1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 87
|
Pал0мъ п7з
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору на махалаф, для співу. Повчання Емана Езрахіта. Псалом синів Кореєвих. (Пісня-молитва.) | Пёснь pалмA сынHмъ корewвымъ, въ конeцъ, њ маелefэ є4же tвэщaти, рaзума є3мaну ї}лтzнину, п7з7. |
|
2
|
2
|
| Господи, Боже спасіння мого, вдень я взиваю і вночі перед Тобою. | ГDи б9е спcніz моегw2, во дни2 воззвaхъ и3 въ нощи2 пред8 тоб0ю: |
|
3
|
3
|
| Нехай дійде до Тебе молитва моя, прихили вухо Твоє до моління мого. | да вни1детъ пред8 тS моли1тва моS, приклони2 ќхо твоE къ молeнію моемY. |
|
4
|
4
|
| Бо стражданнями сповнилася душа моя, і життя моє до пекла наблизилося. | Ћкw и3сп0лнисz ѕHлъ душA моS, и3 жив0тъ м0й ѓду прибли1жисz. |
|
5
|
5
|
| Приєднався я до тих, що сходять у могилу: я став як людина без сили, | Привмэнeнъ бhхъ съ низходsщими въ р0въ: бhхъ ћкw человёкъ без8 п0мощи, |
|
6
|
6
|
| між мертвими кинутий я, — як убиті, що сплять у гробі, про яких Ти вже не згадуєш і які від руки Твоєї відринуті. | въ мeртвыхъ своб0дь: ћкw ћзвенніи спsщіи во гр0бэ, и4хже не помzнyлъ є3си2 ктомY, и3 тjи t руки2 твоеS tриновeни бhша. |
|
7
|
7
|
| Ти поклав мене у рові преісподнім, у темряві і тіні смертній. | Положи1ша мS въ р0вэ преисп0днэмъ, въ тeмныхъ и3 сёни смeртнэй. |
|
8
|
8
|
| На мені утвердилася ярість Твоя, і всі хвилі Твої навів Ти [на мене]. | На мнЁ ўтверди1сz ћрость твоS, и3 вс‰ вHлны тво‰ навeлъ є3си2 на мS. |
|
9
|
9
|
| Віддалив Ти знайомих моїх від мене, зробив мене огидним для них. Я в неволі й не можу вийти. | Ўдaлилъ є3си2 знaемыхъ мои1хъ t менє2: положи1ша мS мeрзость себЁ: прeданъ бhхъ и3 не и3схождaхъ. |
|
10
|
10
|
| Очі мої знемоглися від горя. Взивав до Тебе, Господи, весь день, підносив до Тебе руки мої. | Џчи мои2 и3знемог0стэ t нищеты2: воззвaхъ къ тебЁ, гDи, вeсь дeнь, воздёхъ къ тебЁ рyцэ мои2. |
|
11
|
11
|
| Хіба для мертвих Ти твориш чудеса? А чи мертві воскреснуть і прославлятимуть Тебе? | Е#дA мeртвыми твори1ши чудесA; и3ли2 врaчеве воскресsтъ, и3 и3сповёдzтсz тебЁ; |
|
12
|
12
|
| Хіба розповість хто у гробі про милість Твою і про істину Твою — в погибелі? | Е#дA повёсть кто2 во гр0бэ млcть твою2, и3 и4стину твою2 въ поги1бели; |
|
13
|
13
|
| Чи пізнані будуть у темряві чудеса Твої і правда Твоя — в землі забуття? | Е#дA позн†на бyдутъ во тмЁ чудесA тво‰, и3 прaвда твоS въ земли2 забвeннэй; |
|
14
|
14
|
| Я ж до Тебе, Господи, взиваю, і вранці молитва моя упередить Тебе. | И# ѓзъ къ тебЁ, гDи, воззвaхъ, и3 ќтрw моли1тва моS предвари1тъ тS. |
|
15
|
15
|
| Чому, Господи, відкидаєш душу мою, відвертаєш лице Твоє від мене? | Вскyю, гDи, tрёеши дyшу мою2; tвращaеши лицE твоE t менє2; |
|
16
|
16
|
| Убогий я, і страждаю від юности моєї, смирився і знеміг. | Ни1щъ є4смь ѓзъ, и3 въ трудёхъ t ю4ности моеS: вознeсжесz смири1хсz и3 и3знемог0хъ. |
|
17
|
17
|
| По мені пройшов гнів Твій, і страхання Твої сокрушили мене. | На мнЁ преид0ша гнёви твои2, ўстрашє1ніz тво‰ возмути1ша мS: |
|
18
|
18
|
| Оточили мене, як вода, весь день, облягли мене всі вкупі. | њбыд0ша мS ћкw водA вeсь дeнь, њдержaша мS вкyпэ. |
|
19
|
19
|
| Віддалив Ти від мене друга й ближнього, знайомих моїх — від моїх пристрастей. | Ўдaлилъ є3си2 t менє2 дрyга и3 и4скреннzго, и3 знaемыхъ мои1хъ t страстeй. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Слaва: |
