1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 89
|
Pал0мъ п7f
|
|
1
|
1
|
| Молитва Мойсея, чоловіка Божого. | Мlтва мwmсeа человёка б9іz, п7f7. |
|
2
|
2
|
| Господи! Пристановищем нашим був Ти з роду в рід. | ГDи, прибёжище бhлъ є3си2 нaмъ въ р0дъ и3 р0дъ. |
|
3
|
3
|
| Перше, ніж з’явилися гори і створилися Земля і Вселенна, — од віку й до віку Ти єси. | Прeжде дaже горaмъ не бhти и3 создaтисz земли2 и3 вселeннэй, и3 t вёка и3 до вёка ты2 є3си2. |
|
4
|
4
|
| Ти повертаєш людину у тління і кажеш: «Верніться, сини людські!» | Не tврати2 человёка во смирeніе, и3 рeклъ є3си2: њбрати1тесz, сhнове человёчестіи. |
|
5
|
5
|
| Бо тисяча літ перед очима Твоїми — як день учорашній, що пройшов, як сторожа нічна. | Ћкw тhсzща лётъ пред8 nчи1ма твои1ма, гDи, ћкw дeнь вчерaшній, и4же ми1мw и4де, и3 стрaжа нощнaz. |
|
6
|
6
|
| Ти, наче повінню, зносиш їх. Вони як сон, як трава, що зранку зеленіє й цвіте, а ввечері опадає, в’яне й сохне. | Ўничижє1ніz и4хъ лBта бyдутъ: ќтрw ћкw травA ми1мw и4детъ, ќтрw процвэтeтъ и3 прeйдетъ: на вeчеръ tпадeтъ, њжестёетъ и3 и4зсхнетъ: |
|
7
|
7
|
| Бо ми в страху від гніву Твого, і від ярости Твоєї ми в тривозі. | ћкw и3зчез0хомъ гнёвомъ твои1мъ, и3 ћростію твоeю смути1хомсz. |
|
8
|
8
|
| Ти поклав перед Собою беззаконня наші і таємне наше перед світлом лиця Твого. | Положи1лъ є3си2 беззакHніz н†ша пред8 тоб0ю, вёкъ нaшъ въ просвэщeніе лицA твоегw2. |
|
9
|
9
|
| Всі дні наші минають у гніві Твоїм, і роки наші щезають, як мрії. | Ћкw вси2 днjе нaши њскудёша, и3 гнёвомъ твои1мъ и3зчез0хомъ: |
|
10
|
10
|
| Дні віку нашого — сімдесят літ, а як при силі — вісімдесят літ, і найкраща пора їх — труд і хвороби: час швидко минає, і ми зникаємо. | лBта н†ша ћкw паучи1на поучaхусz: днjе лётъ нaшихъ въ ни1хже сeдмьдесzтъ лётъ, ѓще же въ си1лахъ, џсмьдесzтъ лётъ, и3 мн0жае и4хъ трyдъ и3 болёзнь: ћкw пріи1де кр0тость на ны2, и3 накaжемсz. |
|
11
|
11
|
| Хто знає силу гніву Твого, щоб страхом перед Тобою виміряти ярість Твою? | Кто2 вёсть держaву гнёва твоегw2, и3 t стрaха твоегw2 ћрость твою2 и3зчести2; |
|
12
|
12
|
| Навчи нас так обчисляти дні наші, щоб ми придбали серце мудре. | Десни1цу твою2 тaкw скажи1 ми, и3 њков†нныz [и3 нак†занныz] сeрдцемъ въ мyдрости. |
|
13
|
13
|
| Повернися, Господи, доки ж? Змилосердься над слугами Твоїми. | Њбрати1сz, гDи, док0лэ; и3 ўмолeнъ бyди на рабы6 тво‰. |
|
14
|
14
|
| Наповни нас вранці милістю Твоєю, Господи, і зрадіємо та звеселимось. | И#сп0лнихомсz заyтра млcти твоеS, гDи, и3 возрaдовахомсz и3 возвесели1хомсz: |
|
15
|
15
|
| Звесели нас у всі дні наші — за ті дні, коли Ти смиряв нас, за літа, коли ми бачили зло. | во вс‰ дни6 нaшz возвесели1хомсz, за дни6, въ нsже смири1лъ ны2 є3си2, лBта, въ нsже ви1дэхомъ ѕл†z. |
|
16
|
16
|
| І подивись на рабів Твоїх і на діла Твої і навчи синів їх. | И# при1зри на рабы6 тво‰ и3 на дэлA тво‰, и3 настaви сhны и4хъ. |
|
17
|
17
|
| І нехай буде милість Господа Бога нашого на нас. Діла рук наших виправ і в ділах рук наших допомагай нам. | И# бyди свётлость гDа бGа нaшегw на нaсъ, и3 дэлA рyкъ нaшихъ и3спрaви на нaсъ, и3 дёло рyкъ нaшихъ и3спрaви. |
