1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 147
|
Pал0мъ рм7з
|
|
0
|
0
|
| (Аггея й Захарії.) | Ґллилyіа, ґггeа и3 захaріи, Rм7з7. |
|
1
|
1
|
| Прославляй, Єрусалиме, Господа! Хвали Бога твого, Сионе! | Похвали2, їеrли1ме, гDа, хвали2 бGа твоего2, сіHне: |
|
2
|
2
|
| Бо Він укріпив засуви врат твоїх, і благословив синів твоїх у тобі. | ћкw ўкрэпи2 верєи2 врaтъ твои1хъ, блгcви2 сhны тво‰ въ тебЁ. |
|
3
|
3
|
| Він утвердив у межах твоїх мир і поживною пшеницею насичує тебе. | Полагazй предёлы тво‰ ми1ръ, и3 тyка пшени1чна насыщazй тS: |
|
4
|
4
|
| Він посилає слово Своє на землю, і скоро поширюється слово Його. | посылazй сл0во своE земли2, до ск0рости течeтъ сл0во є3гw2, |
|
5
|
5
|
| Сипле сніг Свій, як вовну, іній, як попіл, розсипає. | даю1щагw снёгъ св0й ћкw в0лну, мглY ћкw пeпелъ посыпaющагw, |
|
6
|
6
|
| Кидає град Свій грудками, а проти морозів Його хто встоїть? | метaющагw г0лоть св0й ћкw хлёбы: проти1ву лицA мрaза є3гw2 кто2 постои1тъ; |
|
7
|
7
|
| Пошле слово Своє, і розтануть вони; подме вітер Його, і потечуть води. | П0слетъ сл0во своE, и3 и3стaетъ |: дхнeтъ дyхъ є3гw2, и3 потекyтъ в0ды. |
|
8
|
8
|
| Він сповістив слово Своє Якову, і суди Свої — Ізраїлю. | Возвэщazй сл0во своE їaкwву, њправд†ніz и3 судбы6 сво‰ ї}леви: |
|
9
|
9
|
| Не вчинив Він цього нікому іншому з народів, і судів Його вони не знають. Слава… | не сотвори2 тaкw всsкому kзhку, и3 судбы6 сво‰ не kви2 и5мъ. |
