Псалом 37
|
Pал0мъ lз
|
1
|
1
|
Псалом Давида. На спомин [про суботу]. | Pал0мъ дв7ду, въ воспоминaніе њ суббHтэ, lз7. |
2
|
2
|
Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене у гніві Твоїм. | ГDи, да не ћростію твоeю њбличи1ши менE, нижE гнёвомъ твои1мъ накaжеши менE: |
3
|
3
|
Бо стріли Твої пройняли мене, і утвердив єси на мені руку Твою. | ћкw стрёлы тво‰ ўнз0ша во мнЁ, и3 ўтверди1лъ є3си2 на мнЁ рyку твою2. |
4
|
4
|
Нема зцілення у плоті моїй від лиця гніву Твого, нема спокою в костях моїх від лиця гріхів моїх. | Нёсть и3зцэлeніz въ пл0ти моeй t лицA гнёва твоегw2, нёсть ми1ра въ костeхъ мои1хъ t лицA грBхъ мои1хъ. |
5
|
5
|
Бо беззаконня мої перевищили голову мою і, як тягар великий, пригнітили мене. | Ћкw беззакHніz мо‰ превзыд0ша главY мою2, ћкw брeмz тsжкое њтzготёша на мнЁ. |
6
|
6
|
Засмерділись і загнилися рани мої від лиця безумства мого. | Возсмердёша и3 согни1ша р†ны мо‰, t лицA безyміz моегw2. |
7
|
7
|
Пригноблений я і зовсім поник, весь день сумуючи ходжу. | Пострадaхъ и3 слzк0хсz до концA, вeсь дeнь сётуz хождaхъ: |
8
|
8
|
Бо стегна мої сповнилися запаленням, і нема зцілення у плоті моїй. | ћкw лsдвіz мо‰ нап0лнишасz поругaній, и3 нёсть и3зцэлeніz въ пл0ти моeй. |
9
|
9
|
Озлоблений був і смирився до кінця; ридаю від болю серця мого. | Њѕл0бленъ бhхъ и3 смири1хсz до ѕэлA, рыкaхъ t воздыхaніz сeрдца моегw2. |
10
|
10
|
Господи, перед Тобою всі бажання мої, і зітхання моє від Тебе не втаїться. | ГDи, пред8 тоб0ю всE желaніе моE, и3 воздыхaніе моE t тебє2 не ўтаи1сz. |
11
|
11
|
Серце моє стривожене, покинула мене сила моя, і світло очей моїх — і того вже не стало в мене. | Сeрдце моE смzтeсz, њстaви мS си1ла моS, и3 свётъ џчію моє1ю, и3 т0й нёсть со мн0ю. |
12
|
12
|
Друзі мої і приятелі мої відійшли від мене, і родина моя стала осторонь мене. | Дрyзи мои2 и3 и4скренніи мои2 прsмw мнЁ прибли1жишасz и3 стaша. |
13
|
13
|
А ті, що шукають душу мою, поставили сіті, і ті, що бажають мені зла, говорять про погибель і весь день замишляють підступи. | И# бли1жніи мои2 tдалeче менє2 стaша, и3 нуждaхусz и4щущіи дyшу мою2: и3 и4щущіи ѕл†z мнЁ глаг0лаху сyєтнаz, и3 льсти6внымъ вeсь дeнь поучaхусz. |
14
|
14
|
Я ж, немов глухий, не чую і, як німий, не відкриваю вуст своїх. | Ѓзъ же ћкw глyхъ не слhшахъ, и3 ћкw нёмъ не tверзazй ќстъ свои1хъ: |
15
|
15
|
І став я як людина, що не чує і не має в устах своїх виправдання. | и3 бhхъ ћкw человёкъ не слhшай и3 не и3мhй во ўстёхъ свои1хъ њбличeніz. |
16
|
16
|
Бо на Тебе, Господи, уповаю я: Ти почуй, Господи, Боже мій. | Ћкw на тS, гDи, ўповaхъ, ты2 ўслhшиши, гDи б9е м0й. |
17
|
17
|
Тому я сказав: нехай ніколи не потішаються [вороги мої]; коли спіткнуться ноги мої, вони звеличуються наді мною. | Ћкw рёхъ: да не когдA порaдуютмисz врази2 мои2: и3 внегдA подвижaтисz ногaмъ мои6мъ, на мS велерёчеваша. |
18
|
18
|
Я готовий до ран, і недуги мої повсякчас переді мною. | Ћкw ѓзъ на р†ны гот0въ, и3 болёзнь моS предо мн0ю є4сть вhну. |
19
|
19
|
Бо беззаконня мої я визнаю і печалюся через гріх мій. | Ћкw беззак0ніе моE ѓзъ возвэщY и3 попекyсz њ грэсЁ моeмъ. |
20
|
20
|
Вороги ж мої живуть і зміцнюються більше за мене, і намножилося тих, що ненавидять мене не по правді. | Врази1 же мои2 живyтъ и3 ўкрэпи1шасz пaче менє2, и3 ўмн0жишасz ненави1дzщіи мS без8 прaвды: |
21
|
21
|
Ті, що відплачують мені злом за добро, обмовляють мене, бо я про благодіяння дбаю. | воздаю1щіи ми2 ѕл†z воз8 благ†z њболгaху мS, занE гонsхъ благостhню. |
22
|
22
|
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не відступи від мене. | Не њстaви менE, гDи б9е м0й, не tступи2 t менє2: |
23
|
23
|
Поспіши на поміч мені, Господи спасіння мого. | вонми2 въ п0мощь мою2, гDи сп7сeніz моегw2. |