1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 105
|
Pал0мъ Rє
|
|
0
|
0
|
| Алилуя. | Ґллилyіа, Rе7. |
|
1
|
1
|
| Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його. | И#сповёдайтесz гDеви, ћкw бlгъ, ћкw въ вёкъ млcть є3гw2. |
|
2
|
2
|
| Хто висловить могутність Господа, звістить усі хвали Його? | Кто2 возглаг0летъ си6лы гDни, слы6шаны сотвори1тъ вс‰ хвалы6 є3гw2; |
|
3
|
3
|
| Блаженні ті, хто чинить правосуддя і дотримується справедливости. | Бlжeни хранsщіи сyдъ и3 творsщіи прaвду во всsкое врeмz. |
|
4
|
4
|
| Пом’яни нас, Господи, в любові до людей Твоїх, завітай до нас спасінням Твоїм, | Помzни2 нaсъ, гDи, во бlговолeніи людjй твои1хъ, посэти2 нaсъ спcніемъ твои1мъ, |
|
5
|
5
|
| щоб мені бачити блаженне життя обраних Твоїх, радіти радощами народу Твого, хвалитися з насліддям Твоїм. | ви1дэти во блaгости и3збр†нныz тво‰, возвесели1тисz въ весeліи kзhка твоегw2, хвали1тисz съ достоsніемъ твои1мъ. |
|
6
|
6
|
| Нагрішили ми, як і батьки наші, жили не за правдою, творили беззаконня. | Согрэши1хомъ со nтцы6 нaшими, беззак0нновахомъ, непрaвдовахомъ: |
|
7
|
7
|
| Батьки наші у Єгипті не зрозуміли чудес Твоїх, не пам’ятали про багатство милосердя Твого та прогнівили Тебе біля моря, Червоного моря. | nтцы2 нaши во є3гЂптэ не разумёша чудeсъ твои1хъ, ни помzнyша мн0жества млcти твоеS: и3 преwгорчи1ша восходsще въ чермн0е м0ре. |
|
8
|
8
|
| Але Ти, Господи, спас їх ради імені Твого, щоб показати могутність Твою. | И# сп7сE и5хъ и4мене своегw2 рaди, сказaти си1лу свою2: |
|
9
|
9
|
| І наказав Господь Червоному морю, і розступилося воно, і перевів їх через безодню, наче через пустелю. | и3 запрети2 чермн0му м0рю, и3 и3зсsче: и3 настaви [преведE] | въ бeзднэ ћкw въ пустhни. |
|
10
|
10
|
| І врятував їх від руки ненависника, і визволив їх від руки ворога. | И# сп7сE | и3з8 руки2 ненави1дzщихъ и3 и3збaви | и3з8 руки2 врагHвъ. |
|
11
|
11
|
| Покрила вода гнобителів їх, жоден з них не залишився. | Покры2 водA стужaющыz и5мъ: ни є3ди1нъ t ни1хъ и3збhсть. |
|
12
|
12
|
| І повірили вони словам Його [і] заспівали хвалу Йому. | И# вёроваша словеси2 є3гw2 и3 воспёша хвалY є3гw2. |
|
13
|
13
|
| Та скоро забули діла Його, не покладали надії на волю Його. | Ўскори1ша, забhша дэлA є3гw2, не стерпёша совёта є3гw2: |
|
14
|
14
|
| Забажали м’яса в пустелі і випробовували силу Бога в країні безлюдній. | и3 похотёша желaнію въ пустhни и3 и3скуси1ша бGа въ безв0днэй. |
|
15
|
15
|
| Він виконав бажання їх, але послав рану на душі їхні. | И# дадE и5мъ прошeніе и4хъ, послA сhтость въ дyшы и4хъ. |
|
16
|
16
|
| І заздрили у стані Мойсеєві та Ааронові, святому Господа. | И# прогнёваша мwmсeа въ станY, ґарHна с™aго гDнz. |
|
17
|
17
|
| Тоді розступилася земля і поглинула Дафана, покрила зборище Авирона. | Tвeрзесz землS и3 пожрE даfaна и3 покры2 на с0нмищи ґвірHна: |
|
18
|
18
|
| Упав вогонь на них, і полум’я попалило богопротивних. | и3 разжжeсz џгнь въ с0нмэ и4хъ, плaмень попали2 грёшники. |
|
19
|
19
|
| Зробили вони тельця біля Хорива і поклонилися ідолові. | И# сотвори1ша телцA въ хwри1вэ и3 поклони1шасz и3стукaнному: |
|
20
|
20
|
| Проміняли славу Бога на образ тельця, що їсть траву. | и3 и3змэни1ша слaву є3гw2 въ под0біе телцA kдyщагw травY. |
|
21
|
21
|
| Забули Бога, Спасителя свого, що звершив величне у Єгипті, | И# забhша бGа сп7сaющаго и5хъ, сотв0ршаго вє1ліz во є3гЂптэ, |
|
22
|
22
|
| дивне — в землі Хамовій, страшне — на Червоному морі. | чудесA въ земли2 хaмовэ, стр†шнаz въ м0ри чермнёмъ. |
|
23
|
23
|
| І хотів Він винищити їх, коли б Мойсей, вибраний Його, не став перед Ним у благанні, щоб відвернути гнів Його; щоб не погубив [їх]. | И# речE потреби1ти и5хъ, ѓще не бы2 мwmсeй и3збрaнный є3гw2 стaлъ въ сокрушeніи пред8 ни1мъ, возврати1ти ћрость є3гw2, да не погуби1тъ и5хъ. |
|
24
|
24
|
| І зневажили вони землю жадану, не стали вірити словам Його; | И# ўничижи1ша зeмлю желaнную, не ћша вёры словеси2 є3гw2: |
|
25
|
25
|
| Нарікали в наметах своїх і не слухали голосу Господнього. | и3 пороптaша въ селeніихъ свои1хъ, не ўслhшаша глaса гDнz. |
|
26
|
26
|
| І підняв Він руку Свою на них, щоб знищити їх у пустелі, | И# воздви1же рyку свою2 на нS, низложи1ти | въ пустhни, |
|
27
|
27
|
| розвіяти нащадків їх між народами, розсіяти їх по землі. | и3 низложи1ти сёмz и4хъ во kзhцэхъ, и3 расточи1ти | въ страны6. |
|
28
|
28
|
| Вони пристали до Ваалфегора і їли жертви мертвих, | И# причасти1шасz веельфегHру и3 снэд0ша жє1ртвы мeртвыхъ: |
|
29
|
29
|
| і прогнівляли Бога ділами своїми. За це хвороба стала нищити їх. | и3 раздражи1ша є3го2 въ начинaніихъ свои1хъ, и3 ўмн0жисz въ ни1хъ падeніе. |
|
30
|
30
|
| Тоді встав Финеєс і вчинив суд над винними, і пошесть припинилася. | И# стA фінеeсъ и3 ўми1лостиви, и3 престA сёчь: |
|
31
|
31
|
| І це зараховано йому в праведність з роду й до роду повіки. | и3 вмэни1сz є3мY въ прaвду, въ р0дъ и3 р0дъ до вёка. |
|
32
|
32
|
| І прогнівили вони Бога біля вод Меріви, і Мойсей потерпів за них, | И# прогнёваша є3го2 на водЁ прерэкaніz, и3 њѕл0бленъ бhсть мwmсeй и4хъ рaди: |
|
33
|
33
|
| бо так вони засмутили дух його, що він згрішив устами своїми. | ћкw преwгорчи1ша дyхъ є3гw2 и3 рaзнствова ўстнaма свои1ма. |
|
34
|
34
|
| Не знищили народів, про яких говорив їм Господь, | Не потреби1ша kзhки, ±же речE гDь и5мъ. |
|
35
|
35
|
| але змішалися з язичниками і навчилися звичаїв їх, | И# смэси1шасz во kзhцэхъ и3 навык0ша дэлHмъ и4хъ: |
|
36
|
36
|
| стали служити ідолам їх, які стали для них спокусою, | и3 пораб0таша и3стук†ннымъ и4хъ, и3 бhсть и5мъ въ соблaзнъ. |
|
37
|
37
|
| приносили в жертву бісам синів своїх і дочок своїх; | И# пожр0ша сhны сво‰ и3 дщє1ри сво‰ бэсовHмъ, |
|
38
|
38
|
| проливали кров безвинну, кров синів своїх та дочок своїх, приносячи їх в жертву ідолам ханаанським, — і осквернилася земля кров’ю; | и3 проліsша кр0вь непови1нную, кр0вь сынHвъ свои1хъ и3 дщeрей, ±же пожр0ша и3стук†ннымъ хана†нскимъ: и3 ўбіeна бhсть землS и4хъ кровьми2 |
|
39
|
39
|
| осквернили себе ділами своїми, блуд творили в ділах своїх. | и3 њскверни1сz въ дёлэхъ и4хъ: и3 соблуди1ша въ начинaніихъ свои1хъ. |
|
40
|
40
|
| Тоді запалав гнів Господа на народ Його, і противним стало Йому насліддя Його. | И# разгнёвасz ћростію гDь на лю1ди сво‰ и3 њмерзи2 достоsніе своE: |
|
41
|
41
|
| і віддав їх у руки язичницьких народів, і вороги їх стали володіти ними. | и3 предадE | въ рyки врагHвъ, и3 њбладaша и4ми ненави1дzщіи и5хъ. |
|
42
|
42
|
| Вороги гнобили їх, і вони корилися під рукою їхньою. | И# стужи1ша и5мъ врази2 и4хъ: и3 смири1шасz под8 рукaми и4хъ. |
|
43
|
43
|
| Багато разів Він визволяв їх, вони ж гнівили [Його] впертістю своєю, тому були принижені за беззаконня своє. | Мн0жицею и3збaви |: тjи же преwгорчи1ша є3го2 совётомъ свои1мъ, и3 смири1шасz въ беззак0ніихъ свои1хъ. |
|
44
|
44
|
| Але Він зглянувся на скорботу їх, коли почув стогін їх. | И# ви1дэ гDь, внегдA скорбёти и5мъ, внегдA ўслhшаше молeніе и4хъ: |
|
45
|
45
|
| Згадав завіт Свій з ними і жаль огорнув Його з великого милосердя Його. | и3 помzнY завётъ св0й, и3 раскazсz по мн0жеству млcти своеS: |
|
46
|
46
|
| І збуджував милосердя до них у всіх тих, що поневолили їх. | и3 дадE | въ щедрHты пред8 всёми плэни1вшими |. |
|
47
|
47
|
| Спаси нас, Господи, Боже наш! Збери нас з-поміж народів, щоб славити святе ім’я Твоє та хвалитися славою Твоєю. | Сп7си1 ны, гDи, б9е нaшъ, и3 собери1 ны t kзы6къ, и3сповёдатисz и4мени твоемY с™0му, хвали1тисz во хвалЁ твоeй. |
|
48
|
48
|
| Благословен Господь, Бог Ізраїля, од віку до віку. І нехай скаже увесь народ: амінь! Алилуя! | Блгcвeнъ гDь бGъ ї}левъ t вёка и3 до вёка. И# рекyтъ вси2 лю1діе: бyди, бyди. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Слaва: |
