1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 18
|
Pал0мъ }i
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Псалом Давида. | Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, }‹. |
|
2
|
2
|
| Небеса повідають славу Божу, творіння ж рук Його сповіщає твердь. | НебесA повёдаютъ слaву б9ію, творeніе же рукY є3гw2 возвэщaетъ твeрдь. |
|
3
|
3
|
| День дневі сповіщає про них, і одна ніч ночі дає звістку. | Дeнь дни2 tрыгaетъ глаг0лъ, и3 н0щь н0щи возвэщaетъ рaзумъ. |
|
4
|
4
|
| Нема ні мови, ні говору, де не чувся б голос їх. | Не сyть рBчи, нижE словесA, и4хже не слhшатсz глaси и4хъ. |
|
5
|
5
|
| По всій землі розійшлося віщування їх, і в кінці вселенної слова їх. Він поставив у них сонце, | Во всю2 зeмлю и3зhде вэщaніе и4хъ, и3 въ концы6 вселeнныz глаг0лы и4хъ: въ с0лнцэ положи2 селeніе своE: |
|
6
|
6
|
| і воно, мов жених, виходить із весільного чертога свого. Радіє, мов велетень, щоб обійти коло своє. | и3 т0й ћкw жени1хъ и3сходsй t черт0га своегw2, возрaдуетсz ћкw и3споли1нъ тещи2 пyть. |
|
7
|
7
|
| Від краю небес вихід його, і захід його на краю їх, і ніщо не сховається від тепла його. | T крaz небесE и3сх0дъ є3гw2, и3 срётеніе є3гw2 до крaz небесE: и3 нёсть, и4же ўкрhетсz теплоты2 є3гw2. |
|
8
|
8
|
| Закон Господній непорочний, душу оживляє: свідчення Господні вірні, навчають простих. | Зак0нъ гDень непор0ченъ, њбращazй дyшы: свидётелство гDне вёрно, ўмудрsющее младeнцы. |
|
9
|
9
|
| Повеління Господні праведні — звеселяють серце. Заповідь Господня світла — просвітлює очі. | Њправд†ніz гDнz пр†ва, весел‰щаz сeрдце: зaповэдь гDнz свэтлA, просвэщaющаz џчи. |
|
10
|
10
|
| Страх Господній чистий і перебуває вічно. Суди Господні — істина, всі справедливі, | Стрaхъ гDень чи1стъ, пребывazй въ вёкъ вёка: судбы6 гDни и4стинны, њправд†нны вкyпэ, |
|
11
|
11
|
| дорожчі за золото й дорогоцінне каміння; солодші за мед із сотів. | вожделBнны пaче злaта и3 кaмене чeстна мн0га, и3 слaждшz пaче мeда и3 с0та. |
|
12
|
12
|
| Бо раб Твій охороняється ними. І хто додержує їх, тому нагорода велика. | И$бо рaбъ тв0й храни1тъ |: внегдA сохрани1ти |, воздаsніе мн0го. |
|
13
|
13
|
| Хто зрозуміє гріхи свої? І від тайних моїх очисти мене. | Грэхопадє1ніz кто2 разумёетъ; t тaйныхъ мои1хъ њчcти мS, |
|
14
|
14
|
| І від навмисних утримай мене, раба Твого, щоб не оволоділи вони мною. Тоді я буду непорочним і очищеним від гріха великого. | и3 t чужди1хъ пощади2 рабA твоего2: ѓще не њбладaютъ мн0ю, тогдA непор0ченъ бyду, и3 њчи1щусz t грэхA вели1ка. |
|
15
|
15
|
| Нехай же слова уст моїх і думки серця мого будуть приємні Тобі, Господи, Твердине моя і Спасителю мій. | И# бyдутъ во бlговолeніе словесA ќстъ мои1хъ, и3 поучeніе сeрдца моегw2 пред8 тоб0ю вhну, гDи, пом0щниче м0й и3 и3збaвителю м0й. |
