1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Псалом 9
|
Pал0мъ f7
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Після смерти Лабена. Псалом Давида. | Въ конeцъ, њ тaйныхъ сhна, pал0мъ дв7ду, f7. |
|
2
|
2
|
| Славитиму [Тебе], Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої. | И#сповёмсz тебЁ, гDи, всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, повёмъ вс‰ чудесA тво‰. |
|
3
|
3
|
| Буду веселитися й хвалитися Тобою, буду співати імені Твоєму, Всевишній. | Возвеселю1сz и3 возрaдуюсz њ тебЁ, пою2 и4мени твоемY, вhшній. |
|
4
|
4
|
| Ось повернули назад вороги мої, знесилилися й загинули перед лицем Твоїм. | ВнегдA возврати1тисz врагY моемY вспsть, и3знем0гутъ и3 поги1бнутъ t лицA твоегw2. |
|
5
|
5
|
| Бо Ти вчинив суд мій і справу мою; Ти сів на Престолі, Суддя праведний. | Ћкw сотвори1лъ є3си2 сyдъ м0й и3 прю2 мою2: сёлъ є3си2 на пrт0лэ, судsй прaвду. |
|
6
|
6
|
| Ти покарав народи, знищив нечестивого, стер ім’я їхнє на віки віків. | Запрети1лъ є3си2 kзhкwмъ, и3 поги1бе нечести1вый: и4мz є3гw2 потреби1лъ є3си2 въ вёкъ и3 въ вёкъ вёка. |
|
7
|
7
|
| У ворога не вистачило зброї, міста зруйнував Ти, і згинула пам’ять про нього. | ВрагY њскудёша nр{жіz въ конeцъ, и3 грaды разруши1лъ є3си2: поги1бе пaмzть є3гw2 съ шyмомъ. |
|
8
|
8
|
| Господь же перебуває повік. Він приготував для суду Престіл Свій. | И# гDь во вёкъ пребывaетъ, ўгот0ва на сyдъ пrт0лъ св0й: |
|
9
|
9
|
| Він буде судити вселенну за правдою, розсудить народи за справедливістю. | и3 т0й суди1ти и4мать вселeннэй въ прaвду, суди1ти и4мать лю1демъ въ правотЁ. |
|
10
|
10
|
| І буде Господь пристановищем пригнобленому і захистом у скорботі. | И# бhсть гDь прибёжище ўб0гому, пом0щникъ во бlговрeменіихъ, въ ск0рбехъ. |
|
11
|
11
|
| І будуть надіятися на Тебе всі, хто знає ім’я Твоє, бо Ти не покинеш тих, хто шукає Тебе, Господи. | И# да ўповaютъ на тS знaющіи и4мz твоE, ћкw не њстaвилъ є3си2 взыскaющихъ тS, гDи. |
|
12
|
12
|
| Співайте Господу, що живе на Сионі, сповіщайте між народами про діла Його. | П0йте гDеви, живyщему въ сіHнэ, возвэсти1те во kзhцэхъ начин†ніz є3гw2: |
|
13
|
13
|
| Бо Він карає за пролиту кров, пам’ятає її і не забуде плачу пригноблених. | ћкw взыскazй крHви и4хъ помzнY, не забы2 звaніz ўб0гихъ. |
|
14
|
14
|
| Помилуй мене, Господи, споглянь на приниження моє від ворогів моїх, Ти, що підняв мене від воріт смерти; | Поми1луй мS, гDи, ви1ждь смирeніе моE t вр†гъ мои1хъ, возносsй мS t врaтъ смeртныхъ: |
|
15
|
15
|
| щоб я звіщав усі хвали Твої у воротах дочки Сионової. Буду радіти спасінню Твоєму. | ћкw да возвэщY вс‰ хвалы6 тво‰ во вратёхъ дщeре сіHни: возрaдуемсz њ спcніи твоeмъ. |
|
16
|
16
|
| Попадали народи в яму, яку викопали, в сітці, яку потай поставили, заплуталася нога їхня. | Ўглэб0ша kзhцы въ пaгубэ, ю4же сотвори1ша: въ сёти сeй, ю4же скрhша, ўвzзE ногA и4хъ. |
|
17
|
17
|
| Пізнається Господь за судом Його, який Він звершує: нечестивець заплутався у ділах рук своїх. | Знaемь є4сть гDь судбы6 творsй: въ дёлэхъ рукY своє1ю ўвzзE грёшникъ. |
|
18
|
18
|
| Нехай зійдуть грішники в пекло — всі народи, що забувають Бога. | Да возвратsтсz грBшницы во ѓдъ, вси2 kзhцы забывaющіи бGа. |
|
19
|
19
|
| Бо не назавжди буде забутий убогий, надія покривджених не загине. | Ћкw не до концA забвeнъ бyдетъ ни1щій, терпёніе ўб0гихъ не поги1бнетъ до концA. |
|
20
|
20
|
| Встань, Господи, щоб не підносилася людина, нехай перед лицем Твоїм приймуть суд усі народи. | Воскrни2, гDи, да не крэпи1тсz человёкъ, да сyдzтсz kзhцы пред8 тоб0ю. |
|
21
|
21
|
| Постав, Господи, над ними страх Твій, щоб зрозуміли народи, що вони тільки люди. | Постaви, гDи, законоположи1телz над8 ни1ми, да разумёютъ kзhцы, ћкw человёцы сyть. |
|
22
|
22
|
| Чому Ти, Господи, стоїш далеко і не являєш Себе в час скорботи? | Вскyю, гDи, tстоS далeче, презирaеши во бlговрeменіихъ, въ ск0рбехъ; |
|
23
|
23
|
| В гордині своїй нечестивий пригноблює вбогого; нехай вони будуть уловлені хитрощами, які самі придумують. | ВнегдA горди1тисz нечести1вому, возгарaетсz ни1щій: ўвzзaютъ въ совётэхъ, ±же помышлsютъ. |
|
24
|
24
|
| Бо грішник хвалиться похотями душі своєї, і гнобитель ублажає себе. | Ћкw хвали1мь є4сть грёшный въ п0хотехъ души2 своеS, и3 њби1дzй благослови1мь є4сть. |
|
25
|
25
|
| В гордині своїй грішник не визнає Бога, каже він: «Не покарає», бо думає він, що Бога нема. | Раздражи2 гDа грёшный: по мн0жеству гнёва своегw2 не взhщетъ: нёсть бGа пред8 ни1мъ. |
|
26
|
26
|
| Повсякчасно шляхи його оскверняються. Суди Твої далекі для нього. На ворогів своїх дивиться зневажливо. | Њсквернsютсz путіE є3гw2 на всsко врeмz: teмлютсz судбы6 тво‰ t лицA є3гw2: всёми враги6 свои1ми њбладaетъ. |
|
27
|
27
|
| Каже він у серці своїм: «Не похитнуся, з роду в рід не зазнаю лиха». | Речe бо въ сeрдцы своeмъ: не подви1жусz t р0да въ р0дъ без8 ѕлA: |
|
28
|
28
|
| Уста його повні прокльонів, підступів та лукавства; на язиці його мука та злоба. | є3гHже клsтвы ўстA є3гw2 пHлна сyть, и3 г0рести и3 льсти2: под8 љзhкомъ є3гw2 трyдъ и3 болёзнь. |
|
29
|
29
|
| Він сидить у засідці на краю осель, щоб таємно вбити неповинного, очі його підглядають за бідними. | Присэди1тъ въ лови1телствэ съ богaтыми въ тaйныхъ, є4же ўби1ти непови1ннаго: џчи є3гw2 на ни1щаго призирaетэ. |
|
30
|
30
|
| Підстерігає по закутках, як лев у лігві своїм, щоб схопити бідного; хапає і тягне в сіті свої. | Лови1тъ въ тaйнэ ћкw лeвъ во њгрaдэ своeй, лови1тъ є4же восхи1тити ни1щаго, восхи1тити ни1щаго, внегдA привлещи2 и5 въ сёти своeй. |
|
31
|
31
|
| Припадає до землі, пригинається, і бідні потрапляють у міцні лапи його. | Смири1тъ є3го2: преклони1тсz и3 падeтъ, внегдA є3мY њбладaти ўб0гими. |
|
32
|
32
|
| Каже він у серці своїм: «Забув Бог, відвернув лице Своє і не побачить ніколи». | Речe бо въ сeрдцы своeмъ: забы2 бGъ, tврати2 лицE своE, да не ви1дитъ до концA. |
|
33
|
33
|
| Воскресни, Господи Боже [мій], нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих [Твоїх до кінця]. | Воскrни2, гDи б9е м0й, да вознесeтсz рукA твоS, не забyди ўб0гихъ твои1хъ до концA. |
|
34
|
34
|
| Чому нечестивий зневажає Бога і каже в серці своїм: «Бог не бачить»? | Чесw2 рaди прогнёва нечести1вый бGа; речe бо въ сeрдцы своeмъ: не взhщетъ. |
|
35
|
35
|
| Ти ж бачиш, бо Ти споглядаєш на страждання та пригноблення, щоб відплатити рукою Твоєю. До Тебе вдається бідний, і сироті Ти будь захистом. | Ви1диши, ћкw ты2 болёзнь и3 ћрость смотрsеши, да прeданъ бyдетъ въ рyцэ твои2: тебЁ њстaвленъ є4сть ни1щій, си1ру ты2 бyди пом0щникъ. |
|
36
|
36
|
| Зломи силу нечестивого й лукавого так, щоб шукати і не знайти злодіянь його. | Сокруши2 мhшцу грёшному и3 лукaвому: взhщетсz грёхъ є3гw2 и3 не њбрsщетсz. |
|
37
|
37
|
| Господь — Цар на віки віків, а язичники згинуть з землі Його. | ГDь цRь во вёкъ и3 въ вёкъ вёка: поги1бнете, kзhцы, t земли2 є3гw2. |
|
38
|
38
|
| Господи, Ти чуєш бажання вбогих, підкріпи серце їхнє, відкрий вухо Твоє, | Желaніе ўб0гихъ ўслhшалъ є3си2, гDи, ўгот0ванію сeрдца и4хъ внsтъ ќхо твоE. |
|
39
|
39
|
| щоб учинити праведний суд сироті й пригнобленому, щоб не лякала їх людина на землі. | Суди2 си1ру и3 смирeну, да не приложи1тъ ктомY величaтисz человёкъ на земли2. |
